Опис завдання
Орфографія – це комплекс правил, які присвячені правопису, зокрема й тому, як саме на письмі передаються слова, сказані в усному мовленні. Для тренування правопису є кілька різноманітних завдань, і одне з них користується особливою популярністю у вчителів, адже використати його легко і водночас воно досить ефективне. Ця вправа має такий формат короткого диктанту. Щоправда, на уроках використовуються цілі тексти, а тут – лише короткий набір слів. На екрані перед дитиною міститься зображення робочого поля, де у стовпчик міститься кілька каркасів (тобто розташованих у рядок клітинок) для слів. Одна клітинка підходить для розміщення у ній однієї літери. Таким чином, число клітин є підказкою для школяра. Над ними знаходиться активна кнопка. Натиснувши на неї, дитина чує набір слів, які й треба вписати у цю робочу зону, при чому у правильній послідовності: перше почуте слово слід вписати у найвищий каркас, друге – у той, що знаходиться під ним. Дитина послідовно заповнює всі каркаси словами, які чує. Якщо учень не розчув те чи інше слово, то йому треба дочекатись кінця запису і ще раз натиснути на кнопку. Коли дитина вписує всі слова у робочу зону, то проходить на наступний етап вправи до іншого такого диктанту. Диктант речення робить акцент не стільки на правописі, скільки на знаках пунктуації – необхідно зосереджуватись на кожній паузі, аби розуміти, де знаходиться кома, де – крапка, а де інтонація вказує на наявність знаку оклику. На противагу такому формату подачі інформації це завдання пропонує працювати лише зі словами, щоб максимально досконало вивчити тему їхнього правопису.
Пов'язані стандарти
Учень/учениця:
- знає напам’ять українську абетку (алфавіт), розташовує слова у списку за абеткою, орієнтуючись на другу і третю літери у слові;
- знаходить потрібне слово в навчальному словнику, користується орфографічним словником для перевірки закінчення іменників чоловічого роду на приголосний у родовому відмінку;
- відображає на письмі явища чергування приголосних [г], [к], [х] із [з´], [ц´], с´] та голосного [і] з [е], [о];
- вживає у процесі виконання навчальних вправ: у родовому відмінку іменників жіночого роду на -а закінчення -и -і , в орудному відмінку однини в іменниках чоловічого та жіночого роду з основою на м’який приголосний та [ж], [ч], [ш] закінчення -ею, -ем, закінчення -єю в іменниках жіночого роду на –ія, закінчення -єм в іменниках чоловічого роду на [й];
- перевіряє за словником закінчення в родовому й орудному відмінках іменників на -ар, -яр;
- дотримується правил написання іменників жіночого роду з основою на приголосний в орудному відмінку однини (сіль-сіллю; честь-честю);
- вживає закінчення -ах (-ях) в іменниках місцевого відмінка множини;
- уживає букву «ь» для позначення м’якості кінцевого приголосного основи у відмінкових формах прикметників;
- дотримується правила написання прикметників у називному відмінку множини (із закінченням -і);
- правильно записує числівники, форми родового відмінка числівників 50-80;
- пише займенники окремо від прийменників;
- уживає приставну літеру «н» після прийменників у займенниках 3-ї особи;
- знає і дотримується правила окремого написання «не» з дієсловами;
- дотримується правила правопису дієслів на -ся;
- дотримується правил правопису найуживаніших прислівників, зокрема, передбачених програмою для запам’ятовування;
- правильно вживає розділові знаки в кінці речень.
Учень/учениця:
- розрізняє на слух мовні одиниці: слова, словосполучення, речення; встановлює їхню кількість;
- виявляє на слух мовні одиниці, вимовлені з порушенням правил вимови;
- слухає і розуміє усне висловлювання; фіксує початок і кінець, визначає на слух кількість речень, кількість слів у реченні;
- відповідає на запитання за змістом прослуханого;
- демонструє розуміння прослуханого тексту, виконуючи навчальні дії із опорою на допоміжні матеріали (ілюстрація, опорні слова, словосполучення).
Учень/учениця:
- користується порівнянням та аналогією як засобами встановлення нових ознак і якостей;
- класифікує і групує вивчений матеріал;
- знаходить і пояснює причиново-наслідкові зв’язки;
- користується прийомами осмисленого запам’ятовування (план, опорні слова);
- виконує творчі завдання; застосовує мисленнєві операції, мовні знання і мовленнєві вміння в життєвих ситуаціях для розв’язання важливих проблем.
Учень/учениця знає та використовує точні відповідні загальні академічні та спеціальні визначення, які є базовими для конкретної теми, виконує певні навчальні дії на основі прослуховування чи читання слів, фраз, доступних текстів.
