Ця вправа продовжує комплекс завдань, які присвячені вивченню видів речень. Для того, аби не просто зберегти, а й посилити цікавість школяра до цієї теми, механіка виконання вправи відрізняється від попередніх, а крім того – містить суттєвий акцент на ігровому елементі. У ході виконання цієї вправи учень буде відгадувати загадки. На екрані перед школярем на кожному етапі міститься текст нової такої загадки. Дитина уважно читає її. Учень бачить, що під нею міститься каркас для слова. Туди слід вписати відгадку. Загадка може мати форму всіх трьох видів речень: розповідного, питального й спонукального. Дитина має не лише знайти відповідь на загадку, а й вказати, до якого виду речень належить загадка. Загадки – старовина гра, яка не лише розважала наших пращурів (адже загадки є частиною фольклору, як приказки й прислівʼя), а й дозволяла розвинути розумові здібності, логічне мислення, вміння правильно аналізувати. При цьому загадки мають цікаву форму, тож не обовʼязково є питаннями. Коли школяр відгадує загадку й вибирає, яким видом речення вона є, то проходить на новий етап, де треба виконати подібну послідовність дій. Виразно читаючи загадку, учень легко зрозуміє, яким реченням вона є. Кожна супроводжується малюнком, на якому зображено того чи іншого персонажа. Цей герой ніяк не повʼязаний з текстом загадки або з відповіддю, і є простою засобом посилення інтерактивності завдання. Єдиною підказкою для школяра є кількість клітинок у каркасі відповіді. Число клітинок співпадає з кількістю літер у відгадці. Оскільки визначення виду речення є скоріше додатковим, а не основним завданням (адже концентруватиметься дитина саме на відгадуванні загадки), учень навчиться визначати вид речення майже інтуїтивно.
Учень/учениця:
- знає напам’ять українську абетку (алфавіт), розташовує слова у списку за абеткою, орієнтуючись на другу і третю літери у слові;
- знаходить потрібне слово в навчальному словнику, користується орфографічним словником для перевірки закінчення іменників чоловічого роду на приголосний у родовому відмінку;
- відображає на письмі явища чергування приголосних [г], [к], [х] із [з´], [ц´], с´] та голосного [і] з [е], [о];
- вживає у процесі виконання навчальних вправ: у родовому відмінку іменників жіночого роду на -а закінчення -и -і , в орудному відмінку однини в іменниках чоловічого та жіночого роду з основою на м’який приголосний та [ж], [ч], [ш] закінчення -ею, -ем, закінчення -єю в іменниках жіночого роду на –ія, закінчення -єм в іменниках чоловічого роду на [й];
- перевіряє за словником закінчення в родовому й орудному відмінках іменників на -ар, -яр;
- дотримується правил написання іменників жіночого роду з основою на приголосний в орудному відмінку однини (сіль-сіллю; честь-честю);
- вживає закінчення -ах (-ях) в іменниках місцевого відмінка множини;
- уживає букву «ь» для позначення м’якості кінцевого приголосного основи у відмінкових формах прикметників;
- дотримується правила написання прикметників у називному відмінку множини (із закінченням -і);
- правильно записує числівники, форми родового відмінка числівників 50-80;
- пише займенники окремо від прийменників;
- уживає приставну літеру «н» після прийменників у займенниках 3-ї особи;
- знає і дотримується правила окремого написання «не» з дієсловами;
- дотримується правила правопису дієслів на -ся;
- дотримується правил правопису найуживаніших прислівників, зокрема, передбачених програмою для запам’ятовування;
- правильно вживає розділові знаки в кінці речень.
Учень/учениця:
- розрізнює на слух і на письмі розповідні, питальні і спонукальні речення, розрізнює серед них окличні і неокличні;
- знаходить головні і другорядні члени речення у найпростіших випадках, встановлює логіко-граматичні зв’язки між членами речення за допомогою питань, поширює речення;
- складає речення за поданими графічними схемами, відновлює зміст деформованих речень;
- виявляє в реченні однорідні члени (головні і другорядні), виконує навчальні вправи з реченнями з однорідними членами, вживає кому при однорідних членах речення.
Учень/учениця:
- користується порівнянням та аналогією як засобами встановлення нових ознак і якостей;
- класифікує і групує вивчений матеріал;
- знаходить і пояснює причиново-наслідкові зв’язки;
- користується прийомами осмисленого запам’ятовування (план, опорні слова);
- виконує творчі завдання; застосовує мисленнєві операції, мовні знання і мовленнєві вміння в життєвих ситуаціях для розв’язання важливих проблем.
Учень/учениця створює, розширює доповнює і перегруповує речення; виявляє головні і другорядні члени речення; розрізнює завершені і незавершені речення; розуміє зв'язок слів у реченні; відрізняє речення за метою висловлювання та емоційним забарвленням.
Учень/учениця використовує контекст речення як ключ до значення слова або фрази, знаходить чи складає до ключового речення речення з тим самим змістом, виділяє в контексті та правильно використовує синоніми, антоніми, омоніми.