У культурному, історичному та в просто загальному сенсі водоймища завжди грали для нашого народу особливу роль. У древні часи річки служили природними кордонами, які позначали межі володінь князів. Крім того, деякі водоймища грали й більш важливу роль. Скажімо, ріка Дніпро протягом століть була важливою торговою артерією, річкою, по якій йшли кораблі в далеку Візантію. Саме Дніпро є частиною славетно «Шляху з варягів у греки». Кожне озерце в Карпатах має свою легенду, свою історію. Тож не дивно, що у комплексі завдань, присвячених культурі нашого народу, знайшлось місце й для вправи, яка повʼязана саме з водоймами. На екрані перед учнем міститься зображення робочого поля, в якому міститься те чи інше визначення. Воно повʼязане з водоймами. Перше за все дитина вивчає загальні назви та ієрархію слів. Наприклад, у визначенні надається назва кількох різновидів водойм: річки, озера, струмки. З-поміж кількох варіантів, що надаються у сусідньому робочому полі, міститься одне слово, яке є загальним визначенням цих слів. Його школяр і має знайти й виділити, після чого це слово посяде своє місце в реченні. Крім того, питання можуть стосуватися конкретного виду водоймі. Наприклад, ті чи інші з питань визначають особливості рік, визначають те, чи ставки відрізняються від морів тощо. Врешті-решт дитина проходить до завдань, де треба вказати назву конкретних водоймищ, що є важливими для нашої культури та історії: вже згадане вище Дніпро, ще одна велика українська ріка Південний Буг, Чорне та Азовське моря – у цій вправі будуть згадані всі головні водойми держави. Це допоможе узагальнити свої знання з природознавства.
Учень/учениця:
- користується порівнянням та аналогією як засобами встановлення нових ознак і якостей;
- класифікує і групує вивчений матеріал;
- знаходить і пояснює причиново-наслідкові зв’язки;
- користується прийомами осмисленого запам’ятовування (план, опорні слова);
- виконує творчі завдання; застосовує мисленнєві операції, мовні знання і мовленнєві вміння в життєвих ситуаціях для розв’язання важливих проблем.
Учень/учениця розуміє лексичне значення окремих слів та фраз; відрізняє слова з абстрактним значенням; використовує синоніми для уникнення повторень; добирає антоніми; узагальнює або конкретизує поняття і значення; добирає влучні слова і фрази, щоб досягнути потрібного ефекту.
Учень/учениця використовує контекст речення як ключ до значення слова або фрази, знаходить чи складає до ключового речення речення з тим самим змістом, виділяє в контексті та правильно використовує синоніми, антоніми, омоніми.
Учень/учениця використовує довідкові матеріали (словники, глосарії, тезауруси), щоб знайти або уточнити значення слів та фраз.
Учень/учениця знає та використовує точні відповідні загальні академічні та спеціальні визначення, які є базовими для конкретної теми, виконує певні навчальні дії на основі прослуховування чи читання слів, фраз, доступних текстів.