Опис завдання
Ця вправа продовжує опрацювання теми побудови схеми речень з прямою мовою. Ці схеми використовуються для того, щоб описати положення прямої мови відносно авторських слів та те, які розділові знаки використовуються у них у тому чи іншому конкретному випадку. При цьому ані зміст речення, ані інші особливості до уваги не беруться. Якщо попереднє завдання давало дитині можливість за один етап опрацювати лише одне речення з прямою мовою, то цього разу їхня кількість збільшується до трьох, що вимагає від дитини більшої концентрації, зосередженості та вміння аналізувати надані мовні одиниці. На екрані перед школярем міститься зображення кількох речень з прямою мовою. Всі вони різні – але не тільки за змістом, а й за тим, як пряма мова у них поєднується зі словами автора. Поряд з ними знаходяться схеми речень. На екрані міститься два стовпчики: один – речень, інший – схем. Вони розташовані хаотично, і завдання, яке ставиться перед школярем, полягає у тому, щоб перемістити схеми до «своїх» речень, тобто до таких, чию структуру вони відображають. Над стовпчиком схем знаходиться вже знайома дитині активна кнопка з підказкою. Якщо школяр заплутався та забув, як працювати з цими елементами, йому треба лише натиснути на цю кнопку. Зʼявиться короткий, але досить важливий опис символів зі схеми. Ця підказка робить виконання вправи дуже простим, тож користуватись нею слід лише в крайньому випадку. Оскільки у цій вправі різні схеми будови прямої мови подаються водночас, дитина може оцінити їх різноманіття та запамʼятати те, чим вони відрізняються між собою.
Пов'язані стандарти
Учень/учениця:
- знає напам’ять українську абетку (алфавіт), розташовує слова у списку за абеткою, орієнтуючись на другу і третю літери у слові;
- знаходить потрібне слово в навчальному словнику, користується орфографічним словником для перевірки закінчення іменників чоловічого роду на приголосний у родовому відмінку;
- відображає на письмі явища чергування приголосних [г], [к], [х] із [з´], [ц´], с´] та голосного [і] з [е], [о];
- вживає у процесі виконання навчальних вправ: у родовому відмінку іменників жіночого роду на -а закінчення -и -і , в орудному відмінку однини в іменниках чоловічого та жіночого роду з основою на м’який приголосний та [ж], [ч], [ш] закінчення -ею, -ем, закінчення -єю в іменниках жіночого роду на –ія, закінчення -єм в іменниках чоловічого роду на [й];
- перевіряє за словником закінчення в родовому й орудному відмінках іменників на -ар, -яр;
- дотримується правил написання іменників жіночого роду з основою на приголосний в орудному відмінку однини (сіль-сіллю; честь-честю);
- вживає закінчення -ах (-ях) в іменниках місцевого відмінка множини;
- уживає букву «ь» для позначення м’якості кінцевого приголосного основи у відмінкових формах прикметників;
- дотримується правила написання прикметників у називному відмінку множини (із закінченням -і);
- правильно записує числівники, форми родового відмінка числівників 50-80;
- пише займенники окремо від прийменників;
- уживає приставну літеру «н» після прийменників у займенниках 3-ї особи;
- знає і дотримується правила окремого написання «не» з дієсловами;
- дотримується правила правопису дієслів на -ся;
- дотримується правил правопису найуживаніших прислівників, зокрема, передбачених програмою для запам’ятовування;
- правильно вживає розділові знаки в кінці речень.
Учень/учениця:
- розрізнює на слух і на письмі розповідні, питальні і спонукальні речення, розрізнює серед них окличні і неокличні;
- знаходить головні і другорядні члени речення у найпростіших випадках, встановлює логіко-граматичні зв’язки між членами речення за допомогою питань, поширює речення;
- складає речення за поданими графічними схемами, відновлює зміст деформованих речень;
- виявляє в реченні однорідні члени (головні і другорядні), виконує навчальні вправи з реченнями з однорідними членами, вживає кому при однорідних членах речення.
Учень/ учениця:
- відтворює діалог на задану тему;
- використовує у власному мовленні формули мовленнєвого етикету;
- спостерігає за відтворенням на письмі прямої мови і діалогу, усвідомлює різницю між ними.
Учень/учениця правильно використовує розділові знаки для позначення на письмі прямої мови або цитат.
