Знання граматичних категорій прикметників має не лише суто академічну, а й цілком практичну цінність. Якщо розглядати словосполучення, де іменник поєднується з прикметником, то саме друге слово буде в ньому залежним, тобто прикметник переймає рід, число та відмінок іменника, узгоджуючись з ним, однак, маючи свої морфеми для цього. Головне – це використання прикметників у живому спілкуванні, у фразах та реченнях, у тексті, для якого описи є важливою складовою. У ході виконання цього завдання дитина тренуватиметься підбирати для такого тексту прикметники. На екрані перед учнем на кожному етапі міститься зображення нового речення. Воно є досить невеликим, однак, важливо інше – у ньому важливу роль відіграють прикметники, поки пропущені. Дитина має проаналізувати речення та підібрати у порожні ділянки в тексті прикметники з-поміж варіантів під фразою. Критерій вибору як лексичний, так і граматичний. Перше за все, прикметник має правильно описувати наявні в реченні предмети. Крім того, він має узгоджуватись з іменником у роді, числі та за відмінковою формою. Аби дитину не заплутати, ці категорії не називаються окремо. Вони просто є в наявності в словах-варіантах, і школяр, користуючись мовним досвідом та знаннями, просто підбирає правильний, на його думку, варіант. Коли школяр переносить потрібні прикметники на всі порожні ділянки в реченні, то проходить на наступний етап до нового тексту, для якого треба виконати аналогічний набір дій. Кожне таке речення супроводжується деталізованими й яскравими ілюстраціями. Малюнки сюжетно повʼязані зі змістом тексту, тож доповнюють його та посилюють інтерес учня до виконання завдання.
Учень/учениця:
- відносить до прикметників слова, що означають різні ознаки предметів;
- добирає до поданого прикметника 2-3 синоніми, антоніми;
- пояснює і вживає у мовленні прикметники у прямому і переносному значеннях;
- змінює прикметники за числами та родами;
- визначає рід і число прикметника за родом зв’язаного з ним іменника та за характерним закінченням;
- зіставляє і розрізнює відмінкові закінчення прикметників з орієнтацією на твердий і м’який приголосний основи;
- визначає відмінки прикметників за відмінками іменників;
- дотримується правил вимови і написання прикметників на -ський, -цький, -зький;
- вживає букву «ь» для позначення м’якості кінцевого приголосного основи у відмінкових формах прикметників;
- дотримується м’якої і пом’якшеної вимови кінцевих приголосних основи прикметників у називному відмінку множини.
Учень/учениця:
- розрізнює на слух і на письмі розповідні, питальні і спонукальні речення, розрізнює серед них окличні і неокличні;
- знаходить головні і другорядні члени речення у найпростіших випадках, встановлює логіко-граматичні зв’язки між членами речення за допомогою питань, поширює речення;
- складає речення за поданими графічними схемами, відновлює зміст деформованих речень;
- виявляє в реченні однорідні члени (головні і другорядні), виконує навчальні вправи з реченнями з однорідними членами, вживає кому при однорідних членах речення.
Учень/учениця розрізняє та використовує прикметники, впізнає прикметники в реченні та розрізняє за тлумаченням; розуміє ступені порівняння прикметників, змінює прикметники за родами і числами, правильно використовує прикметники за розрядами (відносні, якісні, присвійні), розуміє взаємодію прикметника з іменником, вживає та розуміє лексичні конструкції з прикметниками.
Учень/учениця використовує контекст речення як ключ до значення слова або фрази, знаходить чи складає до ключового речення речення з тим самим змістом, виділяє в контексті та правильно використовує синоніми, антоніми, омоніми.
Учень/учениця розуміє та визначає взаємозв’язок між словами та їх використанням для опису предметів та їхніх ознак, дій, явищ тощо; розуміє значення простих аналогій та метафор у контексті; розуміє значення та взаємозв’язок слів з протилежними та схожими, але не однаковими значеннями; співвідносить слова за категоріями за одним або кількома ключовими атрибутами значення; визначає зв'язок між словом та його лексичним значенням; розрізняє відтінки лексичного значення споріднених слів, описує різницю між спорідненими словами; має навички вираження емоційних та оціночних відтінків висловлювання з використанням позитивної/негативної конотації.