Морфемний склад слів української мови є досить різноманітним. Центром лексичного значення є корінь. Після нього стоїть суфікс, а перед ним – префікс. Разом вони утворюють основу. Після основи, тобто після суфікса знаходиться закінчення слова. Лише корінь є обовʼязковою морфемою. Інші зʼявляються в слові тоді, коли це потрібно. Бувають слова з коренем та суфіксом, але без префікса, бувають слова з префіксом та без суфікса. Що ж до закінчення, то воно в іменниках є завжди, адже в ньому міститься граматичне значення цих слів. Однак, іноді місце закінчення є порожнім, тобто ця морфема не виражена. Тоді традиційно говорять не про те, що в слові немає закінчення, а про те, що воно нульове. При цьому кожна морфема має свою символічну позначку. У ході виконання цього завдання дитина працюватиме саме з ними. На екрані перед дитиною міститься зображення морфемної схеми – нової для кожного етапу завдання. Дитина вивчає її та те, які саме елементи дана схема містить у собі. Під робочою зоною з нею знаходиться кілька варіантів іменників. Лише один з них містить у своїй структурі саме такий морфемний набір, який вказаний в схемі. Це слово й слід вибрати та перенести до робочої зони, адже схема й дане слово відповідають одне одному. Для того, щоб зробити правильний вибір, дитина має проаналізувати морфемний склад слова. Якщо у схемі є префікс, а у слова, його нема, подальший аналіз робити не треба – слід переходити відразу до наступного кандидата. Схема та слово мають повністю відповідати одне одному. Завдяки виконанню цього завдання дитина ознайомиться з різноманіттям морфемних схем слів та навчиться більш ефективно, впевнено та без помилок працювати з ними. Крім того, учень отримає досвід у морфемному аналізі слова.
Учень/учениця:
- знає значущі частини слова: префікс, корінь, суфікс, закінчення;
- самостійно розбирає прості за будовою слова;
- розрізнює спільнокореневі слова та форми того самого слова;
- ділить на групи слова, що відповідають на питання різних частин мови, включно з числівниками і прислівниками;
- розрізняє слова з абстракним і конкретним значенням;
- узагальнює або конкретизує поняття і значення.
Учень/учениця використовує загальновживані афікси як ключ до значення слова, використовує зрозуміле значення кореня слова для визначення значення нового слова, створеного додаванням афіксів; змінює значення слів за допомогою додавання або вилучення афіксів до відомого слова; розуміє і визначає значення спільнокореневих слів, використовує значення окремих слів для розуміння значення слів, створених їх злиттям, та створює нові слова цим способом.