Чим вільніше дитина може працювати з усним текстом, тим більш специфічними та детальними стають завдання, які з ним повʼязані, і з тим більшим обʼємом інформації працюватиме учень. Ця вправа дає можливість опрацювати дійсно великий текст, який містить як мінімум чотири поширені речення. При цьому дана вправа найбільш близька до формату звичного контрольного аудіювання, яке використовується у школі як одна з форм контрольних робіт. Ця вправа підсумовує знання дитини з цієї теми та її практичні навички роботи з усним текстом. Фактично, аудіювання – це переказ тексту, який дитина прослухала повністю. За правилами слід дослухати текст до кінця, щоб вже після цього починати писати те, що запамʼятала. На екрані перед учнем міститься зображення двох текстів, які подібні між собою, однак, залишаються різними – за деталями сюжету, іменами дійових осіб, обставинами подій тощо. Між ними знаходиться звукова кнопка. Дитина натискає на неї та чує текст. Коли учень прослухає його, то зможе вибрати який з наведених записаних текстів є більш правильним, близьким та відповідним переказам тексту усного. Коли школяр зробить свій вибір, то пройде на новий етап завдання, де буде інша пара варіантів переказу тексту. Зміниться, звісно, й той текст, що «ховається» за кнопкою. Для того, щоб зробити правильний вибір, дитина має уважно прослухати текст: звернути увагу на його сюжет, на кожну деталь. Після цього школяр вже починає опрацьовувати кожний варіант, співвідносячи його з тим, що почув. Учень сам для себе відповідає на питання про те, наскільки ці тексти співпадають. Точний переказ не мусить мати такий самий набір речень зі словами у такому ж порядку. Натомість вони збігаються за змістом, а не за формою.
Учень/учениця:
- знаходить у тексті зачин, основну частину, кінцівку;
- самостійно формулює тему і мету (основну думку) тексту, добирає заголовок, який відповідає темі або основній думці тексту;
- виявляє в тексті слова, які містять важливі відомості тексту;
- зв’язує два речення за допомогою займенників і службових слів;
- ділить текст на частини за поданим планом і самостійно;
- записує кожну частину тексту з абзацу;
- аналізує в навчальній роботі тексти різних типів.
Учень/учениця:
- розрізняє на слух мовні одиниці: слова, словосполучення, речення; встановлює їхню кількість;
- виявляє на слух мовні одиниці, вимовлені з порушенням правил вимови;
- слухає і розуміє усне висловлювання; фіксує початок і кінець, визначає на слух кількість речень, кількість слів у реченні;
- відповідає на запитання за змістом прослуханого;
- демонструє розуміння прослуханого тексту, виконуючи навчальні дії із опорою на допоміжні матеріали (ілюстрація, опорні слова, словосполучення).
Учень/учениця:
- користується порівнянням та аналогією як засобами встановлення нових ознак і якостей;
- класифікує і групує вивчений матеріал;
- знаходить і пояснює причиново-наслідкові зв’язки;
- користується прийомами осмисленого запам’ятовування (план, опорні слова);
- виконує творчі завдання; застосовує мисленнєві операції, мовні знання і мовленнєві вміння в життєвих ситуаціях для розв’язання важливих проблем.
Учень/учениця:
- самостійно формулює тему і мету (основну думку) тексту, добирає заголовок, який відповідає темі або основній думці тексту;
- виявляє в тексті слова, які містять важливі відомості тексту;
- ділить текст на частини за поданим планом і самостійно;
- має уявлення про поділ тексту на абзаци;
- аналізує в навчальній роботі тексти різних типів.
Учень/учениця знає та використовує точні відповідні загальні академічні та спеціальні визначення, які є базовими для конкретної теми, виконує певні навчальні дії на основі прослуховування чи читання слів, фраз, доступних текстів.