Відмінювання – досить специфічний процес. Загалом, здатність слова змінюватись за відмінками є граматичною категорією. Однак, й на лексичному рівні на слово відбувається певний вплив, як мінімум, тому, що слово стає частиною певного контексту і набуває нового відтінку значенням завдяки іншим словам, з якими звʼязується й узгоджується. Тому дуже важливо дійсно ефективно опрацювати дану тему. Ця вправа продовжує роботу над відмінюванням, однак, щоб дитина не знудилась, формат подання інформації у цьому завданні відрізняється від інших попередніх вправ як зовнішньо, так і за змістом. На екрані перед учнем міститься зображення кількох персонажів. Перше надає початкову форму слова. Другий герой задає певне відмінкове питання. Третій відповідає на нього, змінивши початкову форму згідно з правилами відмінювання. Однак, останнє слово є неповним – у ньому бракує тої морфеми, яка містить ядро граматичного значення, тому на ній відображається відмінювання. Йде мова про закінчення. Дитина має допомогти третьому персонажу не відставати від інших. Для цього учень має проаналізувати початкову форму слова (щоб зрозуміти морфемний склад іменника в називному відмінку, адже від цього залежить й те, які суфікси та закінчення використовуються при зміні слова), потім – звернути увагу на питання. Бажано, аби учень по питанню зрозумів, форму якого відмінка набуває іменник. Після цього учень підбирає таке закінчення, аби нова форма слова відповідала на це питання, переходячи у дану відмінкову форму. Після цього школяр проходить на наступний етап, де аналогічним чином треба опрацювати інше слово. Відмінкове питання теж буде новим.
Учень/учениця:
- відносить до іменників слова з абстрактним значенням;
- добирає до поданого іменника 2-3 синоніми, антоніми;
- розкриває значення багатозначного іменника, у процесі виконання навчальних вправ вводить його в словосполучення, речення;
- визначає рід і число іменників, змінює іменники за числами і відмінками, визначає початкову форму іменника, відмінок іменника в реченні;
- визначає і розуміє явища чергування кореневих [і] з [е], [о] в окремих іменниках жіночого та чоловічого родів з основою на приголосний;
- правильно вживає закінчення при відмінюванні іменників;
- використовує у мовленні паралельні форми іменників чоловічого роду – назв істот у давальному і місцевому відмінках однини;
- вживає подвоєні букви на позначення м’яких приголосних перед закінченням -ю з основою на приголосний;
- не вживає подвоєння в іменниках зі збігом приголосних в основі;
- правильно вживає прийменники з іменниками в окремих відмінках;
- вживає літературні форми закінчень іменників у місцевому відмінку множини.
Учень/учениця:
- знає напам’ять українську абетку (алфавіт), розташовує слова у списку за абеткою, орієнтуючись на другу і третю літери у слові;
- знаходить потрібне слово в навчальному словнику, користується орфографічним словником для перевірки закінчення іменників чоловічого роду на приголосний у родовому відмінку;
- відображає на письмі явища чергування приголосних [г], [к], [х] із [з´], [ц´], с´] та голосного [і] з [е], [о];
- вживає у процесі виконання навчальних вправ: у родовому відмінку іменників жіночого роду на -а закінчення -и -і , в орудному відмінку однини в іменниках чоловічого та жіночого роду з основою на м’який приголосний та [ж], [ч], [ш] закінчення -ею, -ем, закінчення -єю в іменниках жіночого роду на –ія, закінчення -єм в іменниках чоловічого роду на [й];
- перевіряє за словником закінчення в родовому й орудному відмінках іменників на -ар, -яр;
- дотримується правил написання іменників жіночого роду з основою на приголосний в орудному відмінку однини (сіль-сіллю; честь-честю);
- вживає закінчення -ах (-ях) в іменниках місцевого відмінка множини;
- уживає букву «ь» для позначення м’якості кінцевого приголосного основи у відмінкових формах прикметників;
- дотримується правила написання прикметників у називному відмінку множини (із закінченням -і);
- правильно записує числівники, форми родового відмінка числівників 50-80;
- пише займенники окремо від прийменників;
- уживає приставну літеру «н» після прийменників у займенниках 3-ї особи;
- знає і дотримується правила окремого написання «не» з дієсловами;
- дотримується правила правопису дієслів на -ся;
- дотримується правил правопису найуживаніших прислівників, зокрема, передбачених програмою для запам’ятовування;
- правильно вживає розділові знаки в кінці речень.
Учень/учениця використовує загальновживані іменники, власні назви, впізнає іменники в реченні і розрізнює за тлумаченням; змінює іменники за числами, родами, відмінками; виявляє близькі та протилежні за заначенням слова, вживає та розуміє лексичні конструкції з іменниками.