Опис завдання
Досі дитина працювала з іменниками в контексті фрази або хоча б словосполучення. Це зрозуміло: для того, щоб повноцінно спілкуватись за допомогою іменників відмінки й існують. Однак, щоб оволодіти цією темою, дитина має навчитись вільно змінювати один відмінок іменника на інший. У ході виконання цього завдання дитина тренуватиметься це робити. На екрані перед учнем міститься іменник – новий для кожного етапу завдання. Початкова його форма завжди одна й та сама – називний відмінок, який відповідає на питання «хто?» або «що?». По інший бік від стрілки – каркас для іншої відмінкової форми іменника. Більша частина цієї форми вже є в наявності. Бракує лише морфем, які зазнають зміни під час відмінювання. Їх якраз і слід вписати дитині. На кожну літеру морфеми віддається по одній клітині. Над стрілкою вказано назву відмінка, на форму якого і необхідно виконати перетворення. Дитина бачить назву цього відмінка, згадує, на яке питання відповідають іменники, коли набувають її, після чого намагається перетворити початкову форму на потрібну. Коли школяр розуміє, як має виглядати слово після відмінювання, то вписує у каркас ту морфему, якої там бракує. Далі починається новий етап, де треба виконати аналогічні дії з іншим словом, а крім того – зміниться й відмінок, на який треба перетворити іменник. Таким чином дитина опрацює всі відмінки української мови: називний (який є початковим), родовий, давальний, знахідний, орудний, місцевий та кличний – що надасть потрібної впевненості для роботи з більшим контекстом і зміни слів під час мовлення. Крім того, кожен етап супроводжується ілюстраціями. Вони хоча й не повʼязані з темою роботи напряму, але урізноманітнюють візуальний ряд завдання.
Пов'язані стандарти
Учень/учениця:
- відносить до іменників слова з абстрактним значенням;
- добирає до поданого іменника 2-3 синоніми, антоніми;
- розкриває значення багатозначного іменника, у процесі виконання навчальних вправ вводить його в словосполучення, речення;
- визначає рід і число іменників, змінює іменники за числами і відмінками, визначає початкову форму іменника, відмінок іменника в реченні;
- визначає і розуміє явища чергування кореневих [і] з [е], [о] в окремих іменниках жіночого та чоловічого родів з основою на приголосний;
- правильно вживає закінчення при відмінюванні іменників;
- використовує у мовленні паралельні форми іменників чоловічого роду – назв істот у давальному і місцевому відмінках однини;
- вживає подвоєні букви на позначення м’яких приголосних перед закінченням -ю з основою на приголосний;
- не вживає подвоєння в іменниках зі збігом приголосних в основі;
- правильно вживає прийменники з іменниками в окремих відмінках;
- вживає літературні форми закінчень іменників у місцевому відмінку множини.
Учень/учениця:
- знає напам’ять українську абетку (алфавіт), розташовує слова у списку за абеткою, орієнтуючись на другу і третю літери у слові;
- знаходить потрібне слово в навчальному словнику, користується орфографічним словником для перевірки закінчення іменників чоловічого роду на приголосний у родовому відмінку;
- відображає на письмі явища чергування приголосних [г], [к], [х] із [з´], [ц´], с´] та голосного [і] з [е], [о];
- вживає у процесі виконання навчальних вправ: у родовому відмінку іменників жіночого роду на -а закінчення -и -і , в орудному відмінку однини в іменниках чоловічого та жіночого роду з основою на м’який приголосний та [ж], [ч], [ш] закінчення -ею, -ем, закінчення -єю в іменниках жіночого роду на –ія, закінчення -єм в іменниках чоловічого роду на [й];
- перевіряє за словником закінчення в родовому й орудному відмінках іменників на -ар, -яр;
- дотримується правил написання іменників жіночого роду з основою на приголосний в орудному відмінку однини (сіль-сіллю; честь-честю);
- вживає закінчення -ах (-ях) в іменниках місцевого відмінка множини;
- уживає букву «ь» для позначення м’якості кінцевого приголосного основи у відмінкових формах прикметників;
- дотримується правила написання прикметників у називному відмінку множини (із закінченням -і);
- правильно записує числівники, форми родового відмінка числівників 50-80;
- пише займенники окремо від прийменників;
- уживає приставну літеру «н» після прийменників у займенниках 3-ї особи;
- знає і дотримується правила окремого написання «не» з дієсловами;
- дотримується правила правопису дієслів на -ся;
- дотримується правил правопису найуживаніших прислівників, зокрема, передбачених програмою для запам’ятовування;
- правильно вживає розділові знаки в кінці речень.
Учень/учениця використовує загальновживані іменники, власні назви, впізнає іменники в реченні і розрізнює за тлумаченням; змінює іменники за числами, родами, відмінками; виявляє близькі та протилежні за заначенням слова, вживає та розуміє лексичні конструкції з іменниками.
