Видів речень не так вже й багато: розповідне, питальне та спонукальне. Крім того, речення може бути або окличним, або неокличним. Ці ознаки комбінуються, тобто речення водночас може бути, скажімо, спонукальним неокличним, або питальним й окличним. У ході виконання цього завдання дитина тренуватиметься вибирати речення за характеристикою, яка складається з комбінації цих особливих рис. На екрані міститься зображення кількох речень, які розташовуються у стовпчик. Вони пронумеровані. Робочу зону, де знаходяться ці речення ніби огортає малюнок, що містить кілька різноманітних деталей, зокрема – обʼєкти, на яких є номери. Школяр читає завдання, що подається над робочою зоною. Там сформульовані критерії пошуку. Наприклад, треба знайти речення, яке є розповідним і неокличним. В такому випадку дитина шукає речення, яке не має знаку оклику на кінці. Після цього, коли коло вибору звузиться, школяр аналізує мету використання неокличних речень на екрані. Знайшовши те, що використовується для повідомлення чогось, дитина виділяє саме його, адже, виходить, воно повністю відповідає опису. Вибрати треба не саму цю конструкцію, а предмет, на якому знаходиться номер цього речення. Коли учень робить свій вибір, то проходить на наступний етап завдання, де треба виконати аналогічний набір дій, але речення для опрацювання будуть вже іншими. Зміниться й умова завдання. Ця вправа дозволяє дитині навчитись правильно, швидко і комплексно аналізувати речення як з точки зору інтонації, так і з точки зору мети висловлювання, тобто всебічно охопити цю синтаксичну конструкцію, не вдаючись до подробиць її структури.
Учень/учениця:
- знає напам’ять українську абетку (алфавіт), розташовує слова у списку за абеткою, орієнтуючись на другу і третю літери у слові;
- знаходить потрібне слово в навчальному словнику, користується орфографічним словником для перевірки закінчення іменників чоловічого роду на приголосний у родовому відмінку;
- відображає на письмі явища чергування приголосних [г], [к], [х] із [з´], [ц´], с´] та голосного [і] з [е], [о];
- вживає у процесі виконання навчальних вправ: у родовому відмінку іменників жіночого роду на -а закінчення -и -і , в орудному відмінку однини в іменниках чоловічого та жіночого роду з основою на м’який приголосний та [ж], [ч], [ш] закінчення -ею, -ем, закінчення -єю в іменниках жіночого роду на –ія, закінчення -єм в іменниках чоловічого роду на [й];
- перевіряє за словником закінчення в родовому й орудному відмінках іменників на -ар, -яр;
- дотримується правил написання іменників жіночого роду з основою на приголосний в орудному відмінку однини (сіль-сіллю; честь-честю);
- вживає закінчення -ах (-ях) в іменниках місцевого відмінка множини;
- уживає букву «ь» для позначення м’якості кінцевого приголосного основи у відмінкових формах прикметників;
- дотримується правила написання прикметників у називному відмінку множини (із закінченням -і);
- правильно записує числівники, форми родового відмінка числівників 50-80;
- пише займенники окремо від прийменників;
- уживає приставну літеру «н» після прийменників у займенниках 3-ї особи;
- знає і дотримується правила окремого написання «не» з дієсловами;
- дотримується правила правопису дієслів на -ся;
- дотримується правил правопису найуживаніших прислівників, зокрема, передбачених програмою для запам’ятовування;
- правильно вживає розділові знаки в кінці речень.
Учень/учениця:
- розрізнює на слух і на письмі розповідні, питальні і спонукальні речення, розрізнює серед них окличні і неокличні;
- знаходить головні і другорядні члени речення у найпростіших випадках, встановлює логіко-граматичні зв’язки між членами речення за допомогою питань, поширює речення;
- складає речення за поданими графічними схемами, відновлює зміст деформованих речень;
- виявляє в реченні однорідні члени (головні і другорядні), виконує навчальні вправи з реченнями з однорідними членами, вживає кому при однорідних членах речення.
Учень/учениця створює, розширює доповнює і перегруповує речення; виявляє головні і другорядні члени речення; розрізнює завершені і незавершені речення; розуміє зв'язок слів у реченні; відрізняє речення за метою висловлювання та емоційним забарвленням.
Учень/учениця використовує розділові знаки для позначення на письмі мети висловлювання та емоційного забарвлення.