Згідно з правилами української мови слова у реченнях далеко не завжди мають бути суто на певних, відведених тільки для них, місцях. Це робить мову більш гнучкою і дозволяє тому, хто говорить, по-своєму керувати інтонацією та змістовним наголосом у реченні, змінюючи порядком слова. Але все ж певний логічний порядок у реченні має бути, і саме його вивчатиме учень у ході виконання цього завдання. На екрані перед учнем міститься словесний ряд. Завдання, яке ставиться перед учнем, полягає у тому, щоб перемістити ці слова таким чином, аби утворилось повноцінне речення. Для цього першим має бути те слово, що починається з великої літери – це буде головною підказкою. Далі учень має слідкувати за логікою побудови фрази, промовляючи варіанти та знаходячи вірний. Коли дитина перемістить слова так, що вони разом утворять речення, то почнеться наступний етап завдання, де треба буде зробити аналогічні дії, але вже з іншим реченням. Для дитини буде приємно, що фразу супроводжує ілюстрація, яка зображує те, що описують слова. Звісно, на кожному етапі буде новий малюнок. І навіть якщо дитина допустить помилку, то все рівно пройде на новий рівень, просто спочатку правильний варіант розташування слів з’явиться на екрані.
Учень/учениця: демонструє володіння базовою українською граматикою і використовую її при говорінні чи письмі; друкує великі та малі літери; використовує найуживаніші іменники і дієслова; розрізняє однину і множину; формулює та продовжує повні речення в загальній мовній діяльності.
Учень/учениця: демонструє володіння правилами письма, пунктуації та вимови; використовує великі літери для першого слова в реченні; розпізнає і називає знаки пунктуації; вміє писати літери для позначення приголосних і голосних звуків; говорить по літерах прості слова, опираючись на знання звуків, що їм відповідають.
Учень/учениця: складає речення, виділяє послідовність слів у реченні; вживає і прості, і поширені речення.