Заголовок – це своєрідна назва всього тексту. Вміння правильно підібрати його є дуже важливим, а крім того – воно не стільки вимагає якихось фактологічних знань від дитини, скільки потребує розуміння тексту як цілісної структури. У ході виконання даного завдання дитина працюватиме над тим, щоб підбирати назви для текстів. На кожному етапі перед учнем буде знаходитись новий текст. Він буде відносно коротким – лише кілька простих речень. Проте вони досить виразно обʼєднані, адже кожен з текстів має певну тему. Кожне речення по-своєму розкриває її або хоча б підводить до неї. Заголовок – це коротке, ємке узагальнення цієї теми, те, як цей текст можна назвати одним-двома словами. Варіанти назви є під самим текстом. Дитина вибирає той, який дійсно відображає тему тексту (а не одного чи двох речень), після чого відповідне слово зʼявляється на своєму місці. Коли дитина це робить, то проходить на наступний етап вправи. Там треба буде зробити аналогічні дії. Кожен текст супроводжується набором ілюстрацій, що повинні доповнити його та зачепити увагу дитини через яскраві візуальні деталі. Оскільки серед варіантів назви лише один дійсно підходить для ролі заголовку, тоді як інші радикально відрізняються від теми, виконання завдання є досить простим. Проте саме такий формат подачі інформації дає дитині можливість ознайомитись з текстом як з наступним рівнем повідомлення, що значно більший за обсягом, ніж одне речення. А завдяки цьому дитина стає готовою до майбутніх завдань по цій темі, в тому числі і до відносно складних.
Учень/учениця:
- вибирає із запропонованих потрібний заголовок до тексту підручникового типу;
- визначає кількість речень у тексті (з 2-4 речень);
- виявляє межі речень за графічними орієнтирами.
Учень/учениця:
- визначає в тексті зачин, основну частину, кінцівку;
- розуміє наявність та дотримується абзаців у процесі опрацювання текстів;
- використовує займенники, прислівники, контекстні синоніми (без уживання термінів) для зв’язку речень у тексті;
- удосконалює навчальні тексти, усуваючи лексичні повтори шляхом заміни в них окремих слів, що повторюються, на близькі за значенням і ті, що були вжиті раніше;
- відновлює навчальний деформований текст, який складається з 3-4 речень.
Учень/учениця:
- слухає і розуміє усне висловлювання обсягом 70-90 слів; фіксує початок і кінець, визначає на слух кількість речень (2-4) у тексті; кількість слів у реченні без прийменників, сполучників, займенників (до 4 слів);
- відповідає на запитання за змістом прослуханого;
- демонструє розуміння прослуханого тексту, виконуючи навчальні дії із опорою на допоміжні матеріали (ілюстрація, опорні слова, словосполучення).
Учень/учениця:
- читає вголос доступні тексти цілими словами;
- переказує прочитаний текст з опорою на допоміжні матеріали (ілюстрація, опорні слова, словосполучення);
- висловлює своє ставлення до подій, персонажів тексту.
Учень/учениця:
- виділяє у предметах, мовних одиницях головні і другорядні ознаки;
- встановлює тотожність, схожість і відмінність між кількома предметами, мовними одиницями чи явищами;
- виконує логічне групування предметів, мовних об’єктів (за видовими і родовими ознаками, вилучає «зайвий» серед чотирьох-п’яти однорідних);
- встановлює логічну послідовність викладу подій;
- переносить знання і способи діяльності в нову ситуацію.
Учень/учениця:
- виконує певні навчальні дії на основі прослуховування чи читання слів та фраз.