Опис завдання
Прислівник – особлива частина мови. Вона є самостійною, тобто має лексичне і граматичне види значень, що не залежать від контексту, проте прислівник не змінюється за граматичними категоріями. Таким чином, для нього нема характерних закінчень, як для прикметника, який є ознакою предмета. Натомість прислівник, як ознака дії, іншої ознаки або слова, що означає стан, має інший типовий морфемний склад. У ході виконання цього завдання дитина опрацьовуватиме його. На екрані перед дитиною на кожному етапі завдання міститься нова загадка. Вона образна, римована, містить різні слова, що використовуються у переносному значенні або ж просто – змінюють свій сенс в залежності від контексту. Дитина читає згадку і вибирає слово-відгадку з-поміж кількох варіантів, що знаходяться під текстом. Завдяки цій частині завдання учень тренує образне мислення та свою здатність оперувати символами. Проте це – лише перша частина завдання, яка має, здебільшого, просто привернути увагу дитини. У тексті будь-якої загадки є прислівник – один на кожний рівень. Цей прислівник не є повним: його закінчення пропущено, на місці останньої літери знаходиться порожня клітинка. Читаючи загадку, дитина має зрозуміти, яка саме. Коли учень впише цю літеру у порожню клітинку, то пройде на наступний етап (до цього відгадавши загадку, звісно ж), де треба буде опрацювати інший прислівник. Таким чином дитина ознайомиться з більшістю форм цієї частини мови, утворюючи прислівники за допомогою наявних коренів та суфіксів, що є типовими саме для цієї частини мови, наприклад, «е» у слові «добре» або «о» у слові «прекрасно» – а це два прислівники стану.
Пов'язані стандарти
Учень/учениця:
- правильно друкує визначені програмою слова, вимова і написання яких не розходяться;
- правильно позначає на письмі (друкує) м’якість приголосних звуків, доцільно використовуючи знак пом’якшення ("ь") та букви "я", "ю", "є", "і";
- розуміє різницю між вимовою і написанням слів, що пишуться за вивченими правилами (слова з ненаголошеними голосними, з апострофом перед "я", "ю", "є", "ї").
Учень/учениця:
- розрізняє на слух мовні одиниці: звуки, склади, слова, словосполучення, речення; встановлює їхню кількість;
- виявляє на слух мовні одиниці, вимовлені з порушенням правил вимови, або із зазначеними у завданні прикметами.
Учень/учениця:
- слухає і розуміє усне висловлювання обсягом 70-90 слів; фіксує початок і кінець, визначає на слух кількість речень (2-4) у тексті; кількість слів у реченні без прийменників, сполучників, займенників (до 4 слів);
- відповідає на запитання за змістом прослуханого;
- демонструє розуміння прослуханого тексту, виконуючи навчальні дії із опорою на допоміжні матеріали (ілюстрація, опорні слова, словосполучення).
Учень/учениця:
- розрізняє та використовує прислівники, розуміє різницю між прислівником і прикметником;
- розуміє ступені порівняння прислівників;
- вживає лексичні конструкції із прислівниками.
Учень/учениця:
- використовує загальновживані префікси/суфікси для створення слова з новим значенням, використовує зрозуміле значення слова для визначення значення нового слова, створеного додаванням префікса/суфікса;
- змінює значення слів за допомогою додавання або вилучення префіксів/суфіксів до відомого слова.
Учень/учениця:
- розуміє та визначає взаємозв’язок між словами та їх використанням для опису предметів та їхніх ознак, дій, явищ тощо;
- розрізняє слова за категоріями та зрозуміє їхнє лексичне значення;
- співвідносить слова за категоріями за одним або кількома ключовими атрибутами значення;
- визначає зв'язок між словом та його лексичним значенням;
- розрізняє відтінки лексичного значення споріднених слів, описує різницю між спорідненими словами;
- має навички вираження емоційних та оціночних відтінків висловлювання з використанням позитивної/негативної конотації.
Учень/учениця:
- виконує певні навчальні дії на основі прослуховування чи читання слів та фраз.
