Опис завдання
Після того, як дитина ознайомиться з різноманіттям граматичних засобів перетворення однини на множину, настає час практичного використання цих знань. Цьому й присвячено дану вправу. На екрані перед учнем на кожному етапі вправи міститься зображення нового слова. Початкова його форма – однина. Граматична категорія числа знаходиться у закінченні – саме від того, які літери входять до складу цієї рухомої морфеми, залежить форма числа і інколи роду. Отже саме закінчення слова і можна змінити на інше. Варіанти літер для нового закінчення містяться під словом. Дитина читає його вголос, розуміє, що воно у однині та пробує самостійно перевести його у множину, наприклад, додаючи відповідний числівник. Коли дитина це робить, то вибирає букви для відповідного закінчення і заміняє ними те, яке є у однині. Коли дитина таким чином перетворює слово на те саме, але у множині, то проходить на наступний етап завдання, де треба виконати аналогічні дії. Важливо, що закінчення множини бувають різними, і дитина, знаючи про це і виконуючи це завдання, має вибрати на кожному етапі не просто закінчення множини, а те єдине, яке пасує для конкретного слова. А це вимагає добре знання матеріалу і вміння орієнтуватись у словах та їхніх категоріях числа. Важливо, що слова супроводжуються малюнками, які сюжетно повʼязані з тим, що говорить у текстовому блоці. Ці ілюстрації яскраві та якісні, вони мають посилити цікавість дитини до виконання вправи.
Пов'язані стандарти
Учень/учениця:
- впізнає в реченні і розрізняє слова-назви предметів, знає термін "іменник" і розуміє його значення;
- ставить до слів питання "хто?", "що?";
- співвідносить слово і зображення відповідного предмета;
- змінює іменники за числами (один – багато);
- вибирає з-поміж 2-3 слів те, якому відповідає тлумачення, вживає та розуміє лексичні конструкції різної складності;
- розподіляє слова на групи за значенням та питаннями;
- розпізнає слова, близькі і протилежні за значенням;
- виявляє в ряду слів ті, що є близькими або протилежними за значенням.
Учень/учениця:
- використовує загальновживані іменники, власні назви, впізнає іменники в реченні, змінює іменники за числами і родами, виявляє близькі та протилежні за заначенням, вживає та розуміє лексичні конструкції з іменниками.
Учень/учениця:
- виконує певні навчальні дії на основі прослуховування чи читання слів та фраз.
