Речення в межах одного тексту взаємоповʼязані. Цей звʼязок є смисловим – кожне речення, хоча й є завершеним повідомленням, доповнює та розкриває інше, а всі вони разом присвячені одній темі. При цьому цей звʼязок має досить конкретні способи вираження. Він виражається через сполучники, що, як відомо, звʼязують не лише слова, а й речення. Крім того, для звʼязку між реченнями служать і займенники. Якщо у одному реченні йде мова про обʼєкт, назва якого має форму чоловічого роду однини, то у наступному реченні замість цієї назви є слово «він» у тій чи іншій відмінниковій формі – таким чином вдається уникнути тавтології і водночас повʼязати ці дві фрази між собою. У ході виконання даного завдання дитина тренуватиметься у тому, щоб підбирати перше речення до тексту. На екрані перед учнем на кожному етапі завдання міститься новий неповний текст, у якому бракує якраз першого речення. Дитина читає його і розуміє, про що йде мова, адже решти речень цілком вистачає, щоб визначити тему твору. За допомогою інструментів звʼязку, що були перелічені вище, дитина розуміє, як саме має виглядати перше речення, наприклад, якого роду іменник, що грає роль підмета. Варіанти першого речення містять під текстом. Коли учень вибирає той, який вважає правильним, то вонозʼявляється на своєму місці. Дитина може оцінити своє рішення та зрозуміти, як з першим реченням повʼязані всі інші, та наскільки воно пасує за темою до цілого тексту. Після цього дитина проходить на наступний етап вправи, де треба виконати аналогічні дії.
Учень/учениця:
- вибирає із запропонованих потрібний заголовок до тексту підручникового типу;
- визначає кількість речень у тексті (з 2-4 речень);
- виявляє межі речень за графічними орієнтирами.
Учень/учениця:
- визначає в тексті зачин, основну частину, кінцівку;
- розуміє наявність та дотримується абзаців у процесі опрацювання текстів;
- використовує займенники, прислівники, контекстні синоніми (без уживання термінів) для зв’язку речень у тексті;
- удосконалює навчальні тексти, усуваючи лексичні повтори шляхом заміни в них окремих слів, що повторюються, на близькі за значенням і ті, що були вжиті раніше;
- відновлює навчальний деформований текст, який складається з 3-4 речень.
Учень/учениця:
- слухає і розуміє усне висловлювання обсягом 70-90 слів; фіксує початок і кінець, визначає на слух кількість речень (2-4) у тексті; кількість слів у реченні без прийменників, сполучників, займенників (до 4 слів);
- відповідає на запитання за змістом прослуханого;
- демонструє розуміння прослуханого тексту, виконуючи навчальні дії із опорою на допоміжні матеріали (ілюстрація, опорні слова, словосполучення).
Учень/учениця:
- читає вголос доступні тексти цілими словами;
- переказує прочитаний текст з опорою на допоміжні матеріали (ілюстрація, опорні слова, словосполучення);
- висловлює своє ставлення до подій, персонажів тексту.
Учень/учениця:
- виконує певні навчальні дії на основі прослуховування чи читання слів та фраз.