Здебільшого значення слова залежить від того, які саме звуки (і відповідно, букви) входять до його складу та в якій послідовності вони розташовані. Проте в українській мові є набір слів, часто досить близьких з точки зору історичних звʼязків, які мають різне значенням, але пишуться вони повністю однаково. Пишуться, але не звучать, адже відрізняються вони за наголосом. У ході виконання цього завдання дитина працюватиме з такими цікавими та особливими випадками. На екрані перед учнем міститься два слова, між якими є лише одна відмінність, а саме – наголос, який впливає на звучання, а на письмі позначається рискою, що падає на наголошений голосний. До речі, наголос позначається на письмі досить рідко, і дитина має памʼятати, що розрізняти подібні слова за значенням поза цим завданням доводиться за контекстом. Отже учень бачить два різні слова. Поряд з ними є два прикметники, кожен з яких підходить за значенням лише одному з них. Дитина має перенести слова відповідно до кожного з прикметників, аби утворити правильні за змістом і сенсом словосполученням. Що саме мається на увазі, дитина може бачити завдяки ілюстраціям, адже біля з кожним словосполученням є малюнок, на якому зображено це обʼєкт. Завдяки цій вправі дитина не лише краще розуміє значення наголосу для словотворення, а й те, як саме розрізняти слова, що подібні у всьому, окрім звучання. А для того, щоб дитина краще запамʼятала особливості звучання кожного зі слів, біля них завжди є спеціальні кнопки, натискання на які викличе запис правильного їх звукового відтворення.
Учень/учениця:
- відрізняє на слух слова з чітким наголошенням звуків;
- правильно наголошує слова, передбачені програмою.
Учень/учениця:
- розрізняє на слух мовні одиниці: звуки, склади, слова, словосполучення, речення; встановлює їхню кількість;
- виявляє на слух мовні одиниці, вимовлені з порушенням правил вимови, або із зазначеними у завданні прикметами.
Учень/учениця:
- використовує контекст речення як ключ до значення слова або фрази;
- виділяє та правильно використовує синоніми, антоніми, омоніми.
Учень/учениця:
- розуміє та визначає взаємозв’язок між словами та їх використанням для опису предметів та їхніх ознак, дій, явищ тощо;
- розрізняє слова за категоріями та зрозуміє їхнє лексичне значення;
- співвідносить слова за категоріями за одним або кількома ключовими атрибутами значення;
- визначає зв'язок між словом та його лексичним значенням;
- розрізняє відтінки лексичного значення споріднених слів, описує різницю між спорідненими словами;
- має навички вираження емоційних та оціночних відтінків висловлювання з використанням позитивної/негативної конотації.
Учень/учениця:
- виконує певні навчальні дії на основі прослуховування чи читання слів та фраз.