Дитина, дійшовши до цього етапу вивчення теми тексту, вже знає, що не можна сприймати текст просто як набір речень. Насправді він має досить складну структуру, адже кожна фраза у ньому грає свою роль. При цьому схема є загалом однаковою: міститься початок, де окреслюється тема розповіді – зачин; далі наступні речення цю тему розвивають, розширюють, роблячи певні акценти. Нарешті, після розвитку йде кульмінація та закінчення тексту, що має вигляд речень, котрі підсумовують все сказане. Якщо речення поміняти місцями, вловити загальну думку буде вкрай важко – текст втратить послідовність. У ході виконання цього завдання дитина тренуватиметься відновлювати правильну структуру тексту за рахунок правильної послідовності речень. На екрані перед дитиною міститься новий для кожного наступного етапу текст. Він є завершеним і повним – нема пропущених слів чи речень. Проте є описана вище складність у розумінні тексту: речення розташовані в ньому в хаотичному порядку. Маючи над текстом заголовок і завдяки йому орієнтуючись на те, про що має розповідати цей текст, дитина відновлює правильний порядок речень, міняючи їх місцями. Коли учень це робить, то проходить на наступний етап завдання. При цьому тексти різні, оскільки розповідають речі, котрі сильно відрізняються між собою. Однак схема побудови тексту завжди одна й та сама, хоча через різницю між реченнями вона може приймати різний вигляд. Отже, завдяки цій вправі дитина зрозуміє універсальні закони побудови тексту і зрозуміє, як з ними працювати.
Учень/учениця:
- вибирає із запропонованих потрібний заголовок до тексту підручникового типу;
- визначає кількість речень у тексті (з 2-4 речень);
- виявляє межі речень за графічними орієнтирами.
Учень/учениця:
- визначає в тексті зачин, основну частину, кінцівку;
- розуміє наявність та дотримується абзаців у процесі опрацювання текстів;
- використовує займенники, прислівники, контекстні синоніми (без уживання термінів) для зв’язку речень у тексті;
- удосконалює навчальні тексти, усуваючи лексичні повтори шляхом заміни в них окремих слів, що повторюються, на близькі за значенням і ті, що були вжиті раніше;
- відновлює навчальний деформований текст, який складається з 3-4 речень.
Учень/учениця:
- слухає і розуміє усне висловлювання обсягом 70-90 слів; фіксує початок і кінець, визначає на слух кількість речень (2-4) у тексті; кількість слів у реченні без прийменників, сполучників, займенників (до 4 слів);
- відповідає на запитання за змістом прослуханого;
- демонструє розуміння прослуханого тексту, виконуючи навчальні дії із опорою на допоміжні матеріали (ілюстрація, опорні слова, словосполучення).
Учень/учениця:
- читає вголос доступні тексти цілими словами;
- переказує прочитаний текст з опорою на допоміжні матеріали (ілюстрація, опорні слова, словосполучення);
- висловлює своє ставлення до подій, персонажів тексту.
Учень/учениця:
- виділяє у предметах, мовних одиницях головні і другорядні ознаки;
- встановлює тотожність, схожість і відмінність між кількома предметами, мовними одиницями чи явищами;
- виконує логічне групування предметів, мовних об’єктів (за видовими і родовими ознаками, вилучає «зайвий» серед чотирьох-п’яти однорідних);
- встановлює логічну послідовність викладу подій;
- переносить знання і способи діяльності в нову ситуацію.
Учень/учениця:
- виконує певні навчальні дії на основі прослуховування чи читання слів та фраз.