Присвійні займенники – особливий розряд слів, що належать до даної частини мови, які вказують на те, що певні предмети належить комусь – наприклад, мовцю, або іншій особі, до якої мовець звертається. В залежності від того, кому належать ті чи інші обʼєкти, змінюється і форма займенника присвійного типу. У ході виконання цього завдання дитина опрацює саме цю категорії даних слів. На екран перед дитиною міститься два речення. В обох йде мова про одні й ті самі предмети. В першому вказується, кому вони належать, при чому вказується або за допомогою іменників, або тими ж займенниками. У другому реченні ця ж думка сформульована інакше: замість дієслова «»належить має бути присвійний займенник, що передає тотожне з попереднім реченням значення. Наприклад, якщо «чоботи належать мені», тобто мовцю, то за допомогою присвійних займенників можна сказати інакше: «чоботи мої». Коли дитина вписує у порожню клітинку підходящий займенник, то проходить на наступний етап завдання ,де треба виконати аналогічні дії, проте належність там буде вже інша. Крім того, присвійні займенники теж змінюються по родам, числам та відмінкам, і в залежності від конкретного випадку вони можуть приймати ту чи іншу підходящу граматичну форму. Ця вправа посилює акцент на самостійності у роботі із займенниками, адже дитина вже не вибирає один з кількох варіантів, проте завдяки тому, що порожня клітинка розбита на менші частинки за числом літер у потрібному слові, виконати це завдання не буде складно.
Учень/учениця:
- розрізняє на слух мовні одиниці: звуки, склади, слова, словосполучення, речення; встановлює їхню кількість;
- виявляє на слух мовні одиниці, вимовлені з порушенням правил вимови, або із зазначеними у завданні прикметами.
Учень/учениця:
- розрізняє і правильно використовує займенники, має уяву про особові, вказівні та присвійні займенники, вживає та розуміє лексичні конструкції з різними типами займенників.
Учень/учениця:
- використовує контекст речення як ключ до значення слова або фрази;
- виділяє та правильно використовує синоніми, антоніми, омоніми.
Учень/учениця:
- розуміє та визначає взаємозв’язок між словами та їх використанням для опису предметів та їхніх ознак, дій, явищ тощо;
- розрізняє слова за категоріями та зрозуміє їхнє лексичне значення;
- співвідносить слова за категоріями за одним або кількома ключовими атрибутами значення;
- визначає зв'язок між словом та його лексичним значенням;
- розрізняє відтінки лексичного значення споріднених слів, описує різницю між спорідненими словами;
- має навички вираження емоційних та оціночних відтінків висловлювання з використанням позитивної/негативної конотації.
Учень/учениця:
- виконує певні навчальні дії на основі прослуховування чи читання слів та фраз.