Опис завдання
Дійшовши до цього завдання, дитина вже виконала достатньо багато різноманітних дій, направлених на краще, більш глибоке вивчення та розуміння такої особливої частини мови як іменник. Проте важливо, аби врешті-решт учень міг і просто розпізнати слова, що належать до цієї частини мови, у реченні, в контексті. Цьому й присвячено дану вправу. На екрані міститьсяз речення – нове для кожного наступного етапу вправи. У ньому, у цьому реченні, є одне або декілька слів, які належать до іменників. Дитина вибирає їх та виділяє, після чого проходить на наступний етап. Важливо, аби, роблячи цей свій вибір, учень розумів, що він шукає. Іменник – це слово, яке називає і означає предмет, відповідаючи на питання «хто?» та «що?». Крім того, іменник має категорії числа, роду, відмінку, за якими він змінюється в залежності від контексту. Отже дитина шукає саме те слово, що називає предмет і відповідає на потрібні питання. Важливо памʼятати, що при зміні слова змінюються і ці питання. Наприклад, якщо слово у родовому відмінку, то і питання до нього задається змінене – питання «кого?» або «чого?». Отже учень має розуміти саму суть іменників, аби відрізняти їх від інших слів. Таким чином учень зрозуміє також і те, що іменники здебільшого є центром повідомлення, тобто речення, адже інші слова ніби групуються коло них. Виконання даної вправи підсумовує всі знання, які дитина раніше отримала з даної теми та переводить їх у практичну площину.
Пов'язані стандарти
Учень/учениця:
- впізнає в реченні і розрізняє слова-назви предметів, знає термін "іменник" і розуміє його значення;
- ставить до слів питання "хто?", "що?";
- співвідносить слово і зображення відповідного предмета;
- змінює іменники за числами (один – багато);
- вибирає з-поміж 2-3 слів те, якому відповідає тлумачення, вживає та розуміє лексичні конструкції різної складності;
- розподіляє слова на групи за значенням та питаннями;
- розпізнає слова, близькі і протилежні за значенням;
- виявляє в ряду слів ті, що є близькими або протилежними за значенням.
Учень/учениця:
- розрізняє на слух мовні одиниці: звуки, склади, слова, словосполучення, речення; встановлює їхню кількість;
- виявляє на слух мовні одиниці, вимовлені з порушенням правил вимови, або із зазначеними у завданні прикметами.
Учень/учениця:
- використовує загальновживані іменники, власні назви, впізнає іменники в реченні, змінює іменники за числами і родами, виявляє близькі та протилежні за заначенням, вживає та розуміє лексичні конструкції з іменниками.
Учень/учениця:
- створює, розширює доповнює і перегруповує речення;
- виявляє головні члени речення, розрізнює завершені і незавершені речення;
- відрізняє речення за метою висловлювання (розповідні, питальні, окличні).
Учень/учениця:
- використовує контекст речення як ключ до значення слова або фрази;
- виділяє та правильно використовує синоніми, антоніми, омоніми.
Учень/учениця:
- розуміє та визначає взаємозв’язок між словами та їх використанням для опису предметів та їхніх ознак, дій, явищ тощо;
- розрізняє слова за категоріями та зрозуміє їхнє лексичне значення;
- співвідносить слова за категоріями за одним або кількома ключовими атрибутами значення;
- визначає зв'язок між словом та його лексичним значенням;
- розрізняє відтінки лексичного значення споріднених слів, описує різницю між спорідненими словами;
- має навички вираження емоційних та оціночних відтінків висловлювання з використанням позитивної/негативної конотації.
Учень/учениця:
- виконує певні навчальні дії на основі прослуховування чи читання слів та фраз.
