Учень/учениця:
— самостійно формулює визначення поняття «морфологічна норма»;
— пояснює причини й закономірності вживання певних словоформ;
— обґрунтовує вибір написання слова, покликаючись на засвоєні морфологічні норми;
— усвідомлює зв’язок морфологічної норми з лексичним значенням слова;
— пояснює правопис окремих словоформ, узгодження та вживання їх через лексичне та граматичне значення їх;
— користується словниками, довідковою літературою та електронними ресурсами для перевірки та вдосконалення власного рівня засвоєння морфологічних норм;
— аналізує усні і письмові тексти з погляду додержання морфологічних норм;
— користується алгоритмами розрізнення омонімічних частин мови для нормативного вживання їх в усному і писемному мовленні;
— обирає нормативні варіанти вживання слів та обґрунтовує зроблений вибір.
Учень/учениця:
— використовує загальновживані морфеми як ключ до значення слова;
— використовує зрозуміле значення кореня слова для визначення значення нового слова, створеного додаванням афіксів;
— змінює значення слів за допомогою додавання або вилучення афіксів до відомого слова;
— розуміє і визначає значення спільнокореневих слів;
— використовує значення окремих слів для розуміння значення слів, створених їхнім злиттям, створює нові слова цим способом;
— застосовує етимологічні знання для розуміння значення слова.