Стандарти

Учень/учениця:
— розуміє й пояснює функцію службових частин у лексичних конструкціях;
— розрізняє службові частини мови між собою;
— дотримується правил написання службових частин мови разом чи окремо;
— змінює дієслова за часом, родом і числами, вживає та розуміє лексичні конструкції з дієсловами;
— розрізняє й правильно використовує займенники, має уяву про розряди займенників, вживає їх у лексичних конструкціях;
— використовує загальновживані іменники, власні назви, відмінює іменники, виявляє близькі та протилежні за значенням, вживає їх у лексичних конструкціях;
— знає й правильно застосовує ступені порівняння прислівників;
— знає й правильно застосовує ступені порівняння прикметників, відмінює прикметники, правильно використовує їх за розрядами, вживає та розуміє лексичні конструкції з ними.

Учень/учениця:
— розрізняє і використовує різні типи словосполучень та речень, щоб передати конкретні значення та урізноманітнити текст;
— розуміє й пояснює різницю між словосполученням і реченням, реченням простим і складним та різними видами складних речень;
— аналізує будову словосполучень, види за способами вираження головного слова й підрядного зв’язку;
— використовує виражальні можливості речень вивчених видів у власному мовленні;
— розпізнає в тексті різні види передачі чужої мови, використовує їх із відповідною пунктуацією;
— застосовує знання особливостей синтаксису для розуміння та аналізу складних текстів під час читання.

Учень/учениця:
— розставляє розділові знаки в простих ускладнених реченнях та між частинами складного речення, обґрунтовує їхнє вживання відповідними правилами;
— знаходить і виправляє пунктуаційні помилки на вивчені правила;
— користується відповідними розділовими знаками в кінці речення для позначення його емоційного забарвлення й мети висловлювання;
— правильно використовує розділові знаки для позначення прямої мови, назв творів та цитат з тексту;
— вибирає прості, складносурядні або складнопідрядні речення, щоб відображати різну взаємодію між думками;
— знає основні правила орфографії, може обґрунтувати правопис слова за допомогою правила;
— знаходить і виправляє орфографічні помилки на вивчені правила, підтверджує свій вибір теорією;
— розрізняє написання слів відповідно до контексту.

Учень/учениця:
— розуміє різницю між офіційним та неофіційним використанням мови, визначає пряме й переносне значення слів і фраз із використанням контекстних підказок;
— порівнює типи лексики за сферами вживання;
— розуміє та/або уточнює значення невідомих і багатозначних слів та фраз, виходячи з прочитання та змісту тексту або за допомогою довідкової літератури, гнучко вибираючи з ряду можливих варіантів;
— демонструє розуміння образної мови, словосполучень і нюансів у значеннях слів;
— визначає, аналізує та інтерпретує фігури мовлення в контексті;
— узагальнює або конкретизує поняття й значення, добирає влучні слова та фрази, щоб досягнути потрібного ефекту;
— інтерпретує образну мову в контексті;
— розуміє та пояснює значення загальних ідіом, приказок та прислів’їв;
— використовує зв’язок між окремими словами (синонімами, антонімами), щоб краще розуміти кожне слово.

Учень/учениця:
— використовує загальновживані морфеми як ключ до значення слова;
— використовує зрозуміле значення кореня слова для визначення значення нового слова, створеного додаванням афіксів;
— змінює значення слів за допомогою додавання або вилучення афіксів до відомого слова;
— розуміє і визначає значення спільнокореневих слів;
— використовує значення окремих слів для розуміння значення слів, створених їхнім злиттям, створює нові слова цим способом;
— застосовує етимологічні знання для розуміння значення слова.

Учень/учениця:
— звертається до загальних та спеціалізованих довідкових матеріалів (енциклопедій, словників, глосаріїв, тезаурусів), як друкованих, так і цифрових для визначення його точного змісту або приналежності до частин мови;
— визначає або уточнює значення невідомих і багатозначних слів і фраз, використовуючи контекстні підказки, аналізуючи змістовні частини слів, а також звертаючись до загальних та спеціалізованих довідкових матеріалів;
— визначає або уточнює значення невідомих чи багатозначних слів та фраз на основі читання матеріалів для 11 класу, вибираючи з ряду запропонованих варіантів;
— використовує контекст (загальний зміст речення або абзацу, позицію слова або функцію у реченні) як підказку про значення слова або фрази;
— зноходить та використовує ряд загальних академічних і специфічних слів і словосполучень, достатніх для читання, письма, мовлення та слухання на рівні школи;
— демонструє незалежність у знаходженні довідкових матеріалів при зустрічі з невідомим терміном, важливим для розуміння або висловлювання;
— отримує та використовує точні загальнонаукові та специфічні визначення для певних слів та фраз;
— збирає визначення зі словників при розгляді слова або фрази, важливих для розуміння або висловлювання.

Учень/учениця
— розуміє значення аналогій та метафор у контексті;
— розуміє значення та взаємозв’язок слів з протилежними та схожими, але не однаковими значеннями, співвідносить слова за категоріями за одним або кількома ключовими атрибутами значення;
— визначає зв’язок між словом та його лексичним значенням;
— розрізняє відтінки лексичного значення споріднених слів, описує різницю між спорідненими словами;
— має навички вираження емоційних та оціночних відтінків.

Учень/учениця:
— знає та використовує точні відповідні загальні академічні та спеціальні визначення, які є базовими для конкретної теми;
— виконує певні навчальні дії на основі прослуховування чи читання слів та фраз.

Учень/учениця:
— наводить кілька точних фрагментів тексту, демонструючи аналіз тексту, висновки, зроблені з нього;
— визначає дві або більше центральних ідей у тексті та аналізує їхній розвиток, надає об’єктивне резюме тексту;
— усвідомлює значення слів і словосполучень, які використовуються у тексті, включно з образним, конотативним та технічним сенсами;
— аналізує вплив конкретного вибору слова на зміст і тон всього тексту;
— аналізує структуру організації тексту, включно з тим, як основні розділи сприяють розвитку цілого тексту;
— визначає точку зору або мету автора в тексті і аналізує, яким чином автор відокремлює свою позицію від позиції інших;
— порівнює і протиставляє текст з аудіоверсією тексту, аналізуючи втілення кожного суб’єкта порівняння;
— читає та осмислює науково-публіцистичну літературу рівня складності 11 класу;
— наводить кілька уривків із тексту, демонструючи розуміння ключових думок і висновків, зроблених з тексту;
— визначає тему й основну думку та аналізує їхній розвиток протягом тексту;
— аналізує взаємодію окремих елементів твору.