Літер в українській абетці всього тридцять три, і не всі вони передають унікальний звук – деякі позначають поєднання звуків, а буква «ь» взагалі не передає звук – лише помʼякшує попередній. Проте, не дивлячись на обмежену кількість символів, літери легко передають все багатство словникового запасу української мови – а це більше трьохсот тисяч слів. Як? Завдяки комбінаціям букв і звуків у словах. Отже у різних за значенням словах можуть зустрічатись одні й ті самі букви – просту у різному положенні та поєднанні з іншими літерами. У цьому й переконається дитина у ході виконання даного завдання. На екрані перед учнем міститься пара слів. Вони є незавершеними – в кожному пропущено по одній літері. Ця літера для даних слів є спільною. Поряд з ними є малюнки, на яких зображено обʼєкти, котрі цими словами називаються. Ці ілюстрації грають подвійну роль. По-перше, вони урізноманітнюють візуальний ряд, а по-друге, є підказкою. Якщо дитина не впізнає слова без пропущеної літери, то саме малюнок підкаже, що це за обʼєкт. Тож учень має написати в обох порожніх клітинках потрібну букву. Після цього дитина проходить на наступний етап завдання, де треба буде виконати дії аналогічного характеру з новою парою слів та іншою пропущеною спільною для них літерою.
Учень/учениця вміє друкувати великі та маленькі літери
Учень/учениця використовує загальновживані іменники, власні назви (з великої літери); вживає іменники в одині та множині та вміє складати з ними різні синтаксичні конструкції (словосполучення, речення).
Учень/учениця знає абеткові (алфавітні) назви букв.
Учень/учениця правильно друкує слова, вимова і написання яких збігаються.
Учень/учениця впізнає і розрізнює слова – назви предметів, ознак, дій; ставить до слів питання хто? що? який? яка? яке? які? що робить? що роблять? співвідносить слово і зображення відповідного предмета, дії, ознаки; вибирає з-поміж 2-3 слів те, якому відповідає тлумачення, вживає та розуміє лексичні конструкції різної складності.