Опис завдання
Оскільки речення є головним засобом комунікацій, викладення інформації або вираження почуттів мовця є далеко не єдиною ціллю використання цієї граматичної одиниці. Зокрема у ході виконання цього завдання дитина тренуватиметься працювати зі спонукальними реченнями. Спонукальними реченнями називаються такі специфічні граматичні конструкції, які використовуються для того, щоб співрозмовник, тобто той, до кого звертається мовець у цьому реченні, виконав ту чи іншу дію. Спонукальні речення можуть приймати різноманітні форми. Вони можуть виглядати як наказ, як прохання чи пропозиція – все залежить від конкретної ситуації, особливих форм слів та доречності тої чи іншої манери у стосунках двох чи кількох співрозмовників. На екрані перед учнем міститься кілька речень. Всі вони відрізняються між собою за сенсом, а також за емоційним навантаженням. Кожне з них представлене як фраза у діалозі. Дитина вивчає кожну репліку і знаходить ту, яка є спонукальним реченням, тобто де мовець заохочує, пропонує, просить чи навіть наказує виконувати щось. Зрозуміти це дитина має за сенсом, а також за кількома додатковими ознаками, наприклад, за специфічною формою дієслів («сідайте», «одягайте» тощо), а також за наявністю в деяких з них окличного знаку. Коли дитина робить свій вибір, то проходить на наступний етап, де будуть інші речення, і серед них – знову одне спонукальне. Вправа ілюстрована – на етапах поряд з реченням дитина бачить також малюнки, котрі сюжетно повʼязані з фразами і дозволяють краще уявити собі те, що відбувається на екрані.
Пов'язані стандарти
Учень/учениця створює та поширює різними частинами мови розповідні, питальні, спонукальні та окличні речення.
Учень/учениця розрізняє речення, за метою висловлювання; упізнає речення за певною комунікативною ознакою ( запитання, прохання, побажання та ін.)
