Спочатку дитині може здатись, що словосполучення – це просто ще одна тема, більш складна для опрацювання, ніж минулі, але важлива більше з точки зору навчання. Але згодом до дитини приходить розуміння того, що за допомогою словосполучень можна більш докладно, повно та цікаво описувати предмети навколишнього світу, виділяючи ті чи інші їхні якості, властивості тощо. У ході виконання цього завдання дитина тренуватиметься співзіставляти зображені обʼєкти зі словосполученнями, які їх описують. На кожному етапі вправи перед учнем на екрані міститься кілька таких словосполучень. Біля кожного – свій малюнок. Проте вони переплутані. Дитина має, проаналізувавши пари, зрозуміти, яке словосполучення описує який з предметів. Після цього дитина переміщує ілюстрації до правильних словосполучень. Коли дитина це робить, то проходить на наступний етап, де треба буде виконати аналогічні дії, проте завдяки тому, що слова та малюнки будуть зовсім інші, цікавість до виконання вправи не зменшується. Важливо, що для правильного розуміння звʼязку обʼєкту та слів, необхідно, аби учень звернув увагу на всі слова, які містяться у складі словосполучення. Просто подивитись на іменник, який називає цей предмет, недостатньо, бо потрібно також і зрозуміти, який цей предмет, як його охарактеризувати. У цьому й допомагає прикметник. Крім того, хоча у цій вправі всі обʼєкти досить різні, у житті немало ситуацій, коли називаються різні обʼєкти однаково, і тільки завдяки особливим рисам, які виражаються словами-прикметниками, їх можна відрізнити одне від одного.
Учень/учениця розрізняє слова за категоріями та зрозуміє їхнє лексичне значення; співвідносить слова за категоріями за одним або кількома ключовими атрибутами; визначає зв'язок між словом та його лексичним значенням; розрізняє відтінки лексичного значення слів (наприклад, великий - гігантський).
Учень/учениця виділяє в предметах, мовних одиницях (звуках, складах, словах, реченнях) певні характерні ознаки; порівнює предмети, мовні одиниці; знаходить у предметах, мовних одиницях одного рівня однакові, схожі і різні ознаки; вилучає «зайвий» із групи об’єднаних за певною ознакою об’єктів.