Речення відрізняється від словосполучення тим, що представляє собою цілісне та завершене повідомлення, ядром якого є граматичний центр – підмет і присудок. Проте до кожного з цих двох частин речення додаються свої, ті, які їх доповнюють: означення, додаток, обставина тощо. Ці члени речення є другорядними і разом з граматичною основою вони роблять повідомлення більш докладним, поширеним, повним. У ході виконання цього завдання дитина тренуватиметься складати речення з двох словосполучень. На екрані перед учнем міститься тільки одне слово – нове для кожного наступного етапу вправи. Воно супроводжується малюнком, який слугує додатковою підказкою для вибору словосполучень. Варіанти словосполучень знаходяться під білим полем. Критерій для вибору – поєднання власне словосполучень і слово, яке має бути між ними. Учень уважно читає словосполучення, слово і розуміє, які з них підходять на ті чи інші ролі, які з них за сенсом дійсно будуть доречні у цьому реченні. Коли дитина вибере правильні словсполучення та перемістить їх кожне на своє місце, то пройде на наступний етап завдання, де треба буде також виконати аналогічні дії з новими словосполученнями. Рухаючись між рівнями, учень буде краще розуміти принципи узгодження слів. А малюнки-персонажі тільки посилює враження від цього уроку.
Учень/учениця створює та поширює різними частинами мови розповідні, питальні, спонукальні та окличні речення.
Учень/учениця доповнює речення 1-2 словами за змістом, обираючи із запропонованих.
Учень/учениця розрізняє слова за категоріями та зрозуміє їхнє лексичне значення; співвідносить слова за категоріями за одним або кількома ключовими атрибутами; визначає зв'язок між словом та його лексичним значенням; розрізняє відтінки лексичного значення слів (наприклад, великий - гігантський).
Учень/учениця розрізняє речення, за метою висловлювання; упізнає речення за певною комунікативною ознакою ( запитання, прохання, побажання та ін.)