Слова використовуються не тільки для вираження думок, ідей, інформації, емоцій та мрій. Слова і мова є головним інструментом комунікації, спілкування. І коли йде мова про діалог двох чи більше мовців, важливо навчитись правильно використовувати звертання. З цією метою здебільшого застосовують займенники або іменники у кличному відмінку, в тому числі і власні назви, імена. У ході виконання цього завдання дитина зосередиться саме на першому типі слів, які потрібні для звертання. Учень має запамʼятати, що у випадках, коли людина звертається до когось стороннього, потрібно вживати займенники другої особи. Займенник «ти» використовується у випадках, коли йде мова про одного співбесідника, а «ви» – коли учень має справу з групою людей. Проте у цій темі є важливий нюанс. В українській мові, як і в ряді інших, прийнято звертатись до старших або сторонніх дорослих людей так само на «ви», використовуючи множину другої особи. Досить часто, коли йде мова про письмову мову, зокрема листування, треба навіть писати з великої літери – «Ви». Отже, на кожному етапі дитина бачить ілюстрацію, на якій зображено персонажа, змальовано певну ситуацію. Малюнок новий для кожного етапу завдання. Учень має обрати, який із займенників є доречним для використання у цьому конкретному випадку: «ти» або «ви». Ця тема повʼязана з ввічливістю, тож важливо, аби учень запамʼятав: до старших, вчителів, незнайомих дорослих треба звертатись на «ви», а до рідних та однолітків – на «ти».
Учень/учениця використовує особові, присвійні та неозначені займенники.
Учень/учениця доповнює речення 1-2 словами за змістом, обираючи із запропонованих.
Учень/учениця розрізняє слова за категоріями та зрозуміє їхнє лексичне значення; співвідносить слова за категоріями за одним або кількома ключовими атрибутами; визначає зв'язок між словом та його лексичним значенням; розрізняє відтінки лексичного значення слів (наприклад, великий - гігантський).