Словесний склад мови, який присвячений емоціям на диво великий. Не дивно, що слова, які називають емоції, можуть належати до різних частин мови. Все залежить від питання, яке можна поставити до них. Якщо до слова підходить питання «що?», то це іменник, наприклад, «радість». Якщо цим словом описують істоту, то це вже прикметник «радісний», котрий відповідає на питання «який?». Але з емоцією можна щось робити, діяти, тож є й прислівники, які виражають почуття і настрій. Мають вони відповідну форму, яка визначається так само – питанням, а точніші, питанням «як?». Для наданого вище прикладу прислівник буде мати форму «радісно». У ході виконання цього завдання дитина буде працювати саме з ними. На кожному етапі вправи перед учнем міститься зображення кількох симпатичних та добрих монстриків. Кожен з них відчуває різні емоції, які відображаються на його поведінці. Хто всміхається, хтось спить. Всі монстрики різні, і зображені вони на кольоровому фоні, тож малюнок має вигляд повноцінної ілюстрації, наприклад, з дитячої казки. Над малюнком міститься завдання, де описуються емоції монстрів. Завдяки формулюванню питання описуються вони таким чином, що кожна емоція сприймається не як явище (іменник) або ознака (прикметник), а як стан чи спосіб виконання дії – тобто прислівник. Відповідні слова знаходяться і над кожним з монстриків. Учень вивчає їх, співвідносить з мімікою симпатичних чудовиськ, після чого вибирає того, якого треба – наприклад того, якому сумно або весело. Кого саме треба вибрати, залежить від завдання, котре змінюється на кожному етапі разом з ілюстраціями та прислівниками.
Учень/учениця виділяє в предметах, мовних одиницях (звуках, складах, словах, реченнях) певні характерні ознаки; порівнює предмети, мовні одиниці; знаходить у предметах, мовних одиницях одного рівня однакові, схожі і різні ознаки; вилучає «зайвий» із групи об’єднаних за певною ознакою об’єктів.
Учень/учениця виконує певні дії на основі прослуховування чи читання слів та фраз.