Зазвичай те, як звучить слово, означає і його граматичні ознаки, наприклад, в залежності від закінчення, учень може зрозуміти, чи йде мова про число у множині, чи в однині. У ході виконання цього завдання дитина стикнеться з іншим випадком – коли слово звучить так, ніби обʼєкт в однині, але насправді його багато. На кожному етапі дитина ознайомиться з одним таким особливим випадком і зможе порівняти його з іншими словами, де однина і множина дійсно виражаються граматично. На екрані перед учнем міститься предметний ряд. Всі слова, які називають зображені обʼєкти, у формі однини, але завдяки ілюстраціям дитина бачить, що деякі речі попри те, що вони правильно названі словом в однині, знаходяться у більшій кількості. Наприклад, слово «суп». Оскільки це рідка речовина, її можна розлити по багатьох ємкостях – і все рівно це буде один суп. Слово «супи» використовується у множині тоді, коли йде мова про багато різних видів цієї страви. Вивчаючи предметний ряд, дитина має вибрати той обʼєкт, якого насправді багато, хоча називається він словом у однині. Коли учень це зробить, то пройде на наступний етап до нового подібного випадку. Насправді в українській мові таких слів небагато, тож, рухаючись між рівнями завдання, дитина досить легко вивчить більшість таких випадків, принаймні ті з них, котрі використовуються в активному словниковому запасі більшості людей.
Учень/учениця: демонструє володіння базовою українською граматикою і використовую її при говорінні чи письмі; друкує великі та малі літери; використовує найуживаніші іменники і дієслова; розрізняє однину і множину; формулює та продовжує повні речення в загальній мовній діяльності.
Учень/учениця: вживає всі частини мови; утворює різні форми дієслів і прикметників; практично засвоює всі граматичні категорії та вживає (неусвідомлено) їх (рід, число, відмінкові закінчення) та поодинокі граматичні форми; узгоджує слова у словосполученнях і реченнях згідно з мовними нормами;володіє елементарними навичками корекції та самокорекції мовлення, помічає і виправляє помилки.