У досить великій темі, яка присвячена лексиці української мови, виділяється кілька цікавих підтем: синонімія, антонімія та омонімія. Перші дві вже були описані в попередніх завданнях, а от омонімії присвячене це завдання. Загалом, вона є значно більш рідкісною, ніж перші дві (адже до будь-якого слова можна підібрати один або й більше подібних за значенням, до будь-якого слова можна підібрати лексичну протилежність), однак, усе ж трапляється досить часто. Омоніми — це слова, які однаково пишуться та читаються, але мають різні лексичні значення. Важливо відрізняти омоніми від багатозначних слів. Останні, хоча й мають різні значення, присвячені одній темі, мають певну спільну історію виникнення тощо. А от омоніми можуть не збігатися морфемно або навіть належати до різних частин мови і збігатися за написанням і звучанням лише в певних словоформах — і вони абсолютно різні й незалежні одне від одного. На екрані перед учнем міститься зображення робочої зони, де міститься каркас для двох словосполучень. В обох уже є по одному слову, й ще одного бракує. Це слово для виразів є спільним, хоча очевидно, що словосполучення описують абсолютно різні обʼєкти . Це означає, що другим словом у кожному виразі має бути омонім. Фактично це різні слова в кожному зі словосполучень, однак, виглядають вони однаково. Дитина з-поміж варіантів, наданих нижче, вибирає таке слово. Для цього необхідно подумки підставити кожен варіант до обох словосполучень. Іноді якийсь варіант може пасувати одному словосполученню, іноді — іншому, але обом буде підходити лише одне слово. Вибравши його, школяр проходить на наступний етап вправи, де треба буде виконати пошук іншої пари омонімів за допомогою контексту.