Будь-яке слово, що належить до самостійних частин української мови, має певне лексичне значення. Воно відіграє центральну роль у його використанні в мовленні, тож розуміння лексичного значення є вкрай важливим для роботи із будь-яким словом, чи то іменник, чи то прислівник, чи то займенник. У процесі виконання цього завдання школяр тренуватиметься добирати поняття до визначень. На екрані перед учнем міститься кілька визначень різних предметів, явищ, ознак тощо. Усі ці визначення вкрай різні. Вони стосуються різноманітних тем, понять, можуть викликати в дитини різноманітні асоціації. Кожне визначення повʼязується з поняттям — словом, яке й означає те, що міститься в описі, маючи в собі всю цю інформацію. Однак, поняття розташовано хаотично. Дитина аналізує кожне поняття та кожне визначення, після чого переміщує поняття до тих визначень, яким вони підходять. Цікаво, що поняття можуть бути навіть трохи схожими ззовні, наприклад, починатися з однієї літери. Однак, вони й можуть належати до різних частин мови, що підкреслює: у цій вправі головним є лексичний рівень сприйняття. Тим не менше, визначення слів, а відповідно, і їхнє лексичне значення, абсолютно різне. Коли школяр знаходить відповідність між поняттями та визначеннями, то проходить на наступний етап завдання, де треба буде виконати аналогічну роботу, але з іншими мовними одиницями. Завдяки цьому завданню учень навчиться більш чітко повʼязувати визначення слова з ним самим, зрозуміє, для чого окремі слова використовуються, що означають, з чим повʼязуються. Крім того, ця вправа грає досить важливу роль у розширенні кругозору, адже у вправі досить часто надають нові для учня слова, тож дитина дізнається немало нових визначень, нових описів.