Самостійно утворювати словосполучення з тими знаннями, які дитина має на даному етапі, не так уже і складно, однак, для того, щоби закріпити ці знання практикою, необхідно надати дитині спершу можливість познайомитись із різними варіантами словосполучень. Дитина знає, що словосполученням є лише поєднання двох та більше самостійних слів. Однак, це не виключає використання і службових слів, які можуть приєднатися до одного із самостійних. У процесі виконання цього завдання дитина познайомиться з такими випадками та навчиться самостійно добирати прийменники до словосполучень. На екрані перед школярем міститься пара нових для кожного етапу словосполучень. У них є всі потрібні самостійні слова, але бракує по одному службовому, а саме — по одному прийменнику на кожне словосполучення. Варіанти прийменників містяться поруч, у відокремленій робочій зоні. Дитина аналізує кожне словосполучення, розуміючи, що без прийменників вони не можуть бути цілісними та передавати певне значення. Користуючись знанням того, яке значення кожен із прийменників-варіантів набуває під час поєднання із самостійними частинами мови, дитина вибирає для кожного словосполучення той прийменник, який йому потрібен. Після того, як школяр перенесе до порожніх ділянок прийменники, які там потрібні, почнеться інший етап завдання, де дитина познайомиться з новими випадками обовʼязкового вживання прийменників у словосполученнях. Орієнтиром завжди є виключно лексичний звʼязок слів та те, яке значення загалом має словосполучення, адже прийменники не мають граматичних категорій, тож підбираються ситуативно, орієнтуючись за контекстом та тим, яке значення вони набувають під час вживання з різними словами.