Виконуючи попереднє завдання, дитина познайомилася зі схемами речень, що містять у собі пряму мову. Цього разу дитина використовуватиме такі схеми як критерій відбору речень із прямою мовою. На екрані перед дитиною міститься зображення персонажа, у діалоговій хмаринці якого міститься схема речення з прямою мовою. Як персонаж, так і схема — інші для кожного наступного етапу завдання. Наявність цього героя посилює цікавість учня до вправи, адже персонаж ніби звертається до дитини, просячи її знайти правильний відповідник цій схемі, у чому проявляється інтерактивний компонент завдання. У робочій зоні біля цього героя міститься зображення кількох речень. Усі вони подібні за структурою до схеми, яку бачить дитина, але лише одне з них дійсно відповідає їй повністю. Школяр детально аналізує кожне речення з погляду положення прямої мови та авторських слів та розділових знаків, які використовуються в реченні. Пунктуація в реченнях, що поєднують пряму мову та авторські слова, має певні норми, і дитина завдяки різноманіттю речень, з якими стикатиметься протягом виконання цього завдання, звикне до різних варіантів такого оформлення. Наприклад, якщо слова автора міститься до прямої мови, то між ними треба ставити двокрапку, а якщо після — тире. І це лише основні моменти, тоді як написання великої чи маленької літери теж вимагає певної уваги. Отже, школяр детально та послідовно вивчає кожне речення, звіряючи його зі схемою. Якщо учню надто важко, то він може скористатися підказкою — активною кнопкою зі знаком питання, яка є між ними.