Кожне окремо взяте словосполучення є, певною мірою, унікальним, так само, як і майже кожне окремо взяте слово. Для того, на працювати з ними на структурному, а не лексичному рівні, використовуються спеціальні схеми, які враховуються роль слів у рамках словосполучення, визначаючи, яке є головним, яке — залежним, а також яке питання ставиться від першого до другого. Лексичне ж значення в схемах не враховується, тож для однієї схеми може підійти кілька абсолютно різних словосполучень, які задовольняють всім вимогам опису. У процесі виконання цього завдання дитина тренуватиметься добирати словосполучення до такої схеми. На екрані перед дитиною міститься зображення такої схеми — іншої для кожного наступного етапу. У ній усе досить чітко, однак, поряд — кнопка зі знаком питання, натиснувши на яку, дитина побачить розшифрування умовних позначень схеми. Завдання, яке ставиться перед дитиною, полягає в тому, щоби серед словосполучень, які розміщені в стовпчику поряд із робочою зоною зі схемою, вибрати те, яке підходять до неї. Для цього школяр має спочатку проаналізувати схему: яке слово є головним, перше чи друге, яке питання ставиться від головного до залежного слова. Керуючись цими критеріями, дитина аналізує вже словосполучення — кожне по черзі. Підійде лише одне. Коли школяр натисне на нього, воно буде внесене до робочої зони під схему, а дитина пройде на наступний етап завдання. Важливо, що питання дає можливість орієнтуватись у більшій мірі, ніж будь-який інший елемент схеми, адже питання вказує на вид залежного слова, а також, іноді, на його граматичні категорії. Наприклад, якщо питання до залежного слова — це «яка?», то очевидно, що залежне слово є прикметником жіночого роду однини.