Після того, як дитина навчилася знаходити в реченні додатки та правильно користуватися знаками пунктуації в реченнях із ними, приходить час робити наступний крок і тренуватися підбирати додатки до певного контексту, що є вкрай важливим для ефективної роботи з цими словами не лише за шкільною партою, а й у повсякденному житті. На екрані перед учнем міститься зображення речення — іншого для кожного наступного етапу завдання. На місці пропущених слів там порожнини. Хоча слова, як і речення, є різними для кожного наступного етапу, але це завжди додатки. Варіанти слів, які претендують на цю роль у наведеному реченні, містяться під робочою зоною з даним реченням. Учень читає ці слова та підбирає ті, які підходять наданому реченню. Єдиний критерій підбору — лексичний. Тож дитина непросто має підібрати іменники в непрямих відмінках. Значно важливіше, щоб ці слова правильно та логічно повʼязувалися з іншими в реченні за сенсом. У цьому відображається різниця між вченням про частини мови та синтаксисом. Адже іменник належить до цієї частини мови завжди, а от синтаксичну роль слова можна визначити лише в певній мовній ситуації, тобто в реченні. Коли дитина вибирає слова, які грають роль додатка для конкретного речення, то ті зʼявляються на своїх місцях у реченні. Після цього дитина проходить на наступний етап вправи, де треба виконати аналогічний набір дій з іншими реченнями та новими варіантами слів для них. А для того, щоб учню було цікавіше проходити це завдання, поруч із реченням є зображення персонажів та інших цікавих обʼєктів. Вони не повʼязуються з реченням або словами, що претендують на роль додатків, але разом із тим вдало доповнюють візуальний ряд завдання.