Для того, щоби більш ефективно працювати із синонімами, слід навчитися не лише підбирати синонімічний ряд слів, а й навчитись уловлювати тонкощі у їхньому лексичному значенні, які їх відрізняють. Цьому присвячене дане завдання. Синоніми — слова, які мають подібне, але далеко не завжди абсолютно тотожне лексичне значення. Це означає, що вони можуть заміняти одне одного лише в деяких ситуація, у деяких випадках вживання, тоді як в інших значно більш важливими є відмінності між ними. У процесі виконання цього завдання дитина зможе навчитися відчувати такі тонкощі завдяки відповідній роботі з контекстом. На екрані перед учнем міститься дві робочі зони. В одній — речення, де є пропущеним одне слово. На його місці — порожнина. В іншій робочій зоні — синонімічний ряд слів. Усі вони дійсно схожі за лексичним значенням, але вони є відносними, тобто неповними синонімами, а відтак між ними спостерігається й суттєва різниця у внутрішньому змісті. Дитина аналізує кожне з цих слів та подумки ставить на порожнє місце в текст речення. Знайшовши одне-єдине, котре підходить для цього речення, школяр вибирає його — і воно посідає своє місце серед інших слів. Дитина може переконатись у тому, що за лексичним значенням лише це слово дійсно підходить для речення, адже, попри наявність спільних рис внутрішнього змісту, відмінності між синонімами роблять решту слів такими, що не підходять для вживання в цьому випадку. Для того, щоб урізноманітнити візуальний ряд завдання та посилити інтерактивний аспект, обидві робочі зони подаються як діалогові хмаринки, які належать різним героям. Тобто учень може навіть додумати сюжетну основу, де він допомагає двом співрозмовникам підібрати певне слово до контексту, а це посилює зацікавленість учня у виконанні завдання.