Українська мова досить варіативна, щоб не лише пояснювати одну й ту саму ситуацію різними словами, або використовувати для назви одного предмета слова або цілі словосполучення, а й для того, щоб зображувати розмову двома способами: за допомогою структур з прямою мовою та за допомогою діалогів. При цьому перший тип використовується тоді, коли реплік небагато – одна-дві. А от якщо треба передати більшу розмову, тим паче, таку, що містить у собі питання та відповіді, то використовується формат діалогу. У процесі виконання цього завдання дитина тренуватиметься перетворювати речення з прямою мовою на діалог. На екрані перед учнем міститься зображення речення з прямою мовою – іншого для кожного наступного етапу. Хоча реплік у ньому досить небагато, воно все рівно надто масивне для нормального сприйняття, тож перетворення на діалог є доцільним рішенням. Під реченням міститься кілька варіантів того, який результат таке перетворення може мати. Правильний варіант лише один. Дитина аналізує структуру речення з прямою мовою, після чого знаходить той діалог, який має повністю правильне пунктуаційне оформлення та структуру, яка передає правильний порядок реплік діалогу. Знайшовши та вибравши діалог, який повністю підходить до наведеного речення з прямою мовою, школяр проходить на новий етап завдання. Там треба буде виконати аналогічне завдання, але як речення, так і діалоги будуть іншими помилки у неправильному варіанті діалогу є досить очевидними, щоб дитина зробила правильний вибір легко, тож мета цього завдання полягає не стільки у перевірці знань дитини, скільки у тому, щоб надати їй можливість вивчити різницю між реченнями з прямою мовою та діалогами та визначити й спільні риси між ними.