Прикметники в спілкуванні використовуються для того, щоби характеризувати предмети, явища та істот. Якщо іменник є відносно унікальним (словом «літак» називають лише певні обʼєкти з характерними особливостями та призначенням), то прикметники більш універсальні — слово «червона» підходить для опису й полуниці, і крові. Для того, щоби позначити звʼязок між іменником та прикметником, між ними встановлюється граматична відповідність, яка виявляється в узгодженні роду, числа та відмінку. Якщо іменник здебільшого має лише одну форму роду, то прикметник може її змінювати залежно від контексту та іменника, з яким повʼязується в ньому. Однак, прикметник з іменником мають повʼязуватись лексично. У процесі виконання цього завдання дитина тренуватиметься підбирати прикметники до вже наявних іменників, керуючись винятково лексичним значенням. На екрані перед дитиною міститься зображення стовпчика іменників, які називають різні предмети, явища та істот. Поза межами цієї робочої зони міститься стовпчик із прикметниками, що спочатку розміщені в хаотичному порядку. Дитина аналізує кожен іменник по черзі, після чого підбирає прикметник, котрий дійсно може описувати цей обʼєкт опрацювання. Якщо йде мова про людину, то описуються якості, якщо іменник називає явище природи, то воно характеризується абсолютно по-своєму. Наприклад, «молодий» підходить до слова «юнак», але не підходить до слова «землетрус». А от слово «руйнівний», навпаки, підходить для опису цього стихійного явища, хоча граматично ці іменники та прикметники тотожні. Отже, перемістивши прикметники до відповідних іменників, які ті можуть описувати, дитина проходить на новий етап завдання до іншого набору слів.