5.УМ.2.2. Загальне уявлення про мовлення як діяльність
Учень/учениця:
- знає і пояснює зміст понять мовлення, види мовленнєвої діяльності, спілкування усне й писемне, монолог, діалог, адресат мовлення;
- знає типи мовлення, наводить приклади відповідних висловлень;
- знає вимоги до мовлення, основні правила спілкування, найпоширеніші етикетні формули;
- володіє всіма видами і типами мовленнєвої діяльності;
- сприймає й опрацьовує інформацію, подану в різних формах;
- розрізняє типи мовлення (розповідь, опис, роздум);
- визначає належність тексту (фрагменту) до певного типу мовлення;
- визначає мету спілкування, адресата мовлення;
- розрізняє офіційну й неофіційну ситуацію мовлення;
- застосовує на практиці основні правила спілкування.
5.УМ.4.1. Формування навчально-інтелектуальних навчальних умінь
Учень/учениця:
- визначає головне;
- користується порівнянням та аналогією як засобами встановлення нових ознак і якостей;
- класифікує і групує вивчений матеріал;
- знаходить і пояснює причиново-наслідкові зв’язки;
- користується прийомами осмисленого запам’ятовування (план, опорні слова);
- виконує творчі завдання; застосовує мисленнєві операції, мовні знання і мовленнєві вміння в життєвих ситуаціях для розв’язання важливих проблем.
5.УМ.4.2. Формування загальнопізнавальних навчальних умінь
Учень/учениця:
- аналізує мовні й позамовні поняття, явища, закономірності;
- порівнює, узагальнює їх;
- виділяє головне з-поміж другорядного;
- здобуває інформацію з різноманітних джерел, працює з текстами вивчених типів, стилів і жанрів мовлення;
- систематизує, зіставляє, інтерпретує готову інформацію;
- моделює мовні й позамовні поняття, явища, закономірності.
5.УМ.4.3. Формування творчих, естетико-етичних навчальних умінь
Учень/учениця:
- уявляє словесно описані предмети та явища;
- переносить раніше засвоєні знання та вміння в нову ситуацію;
- помічає й формулює проблему в процесі навчання;
- усвідомлює структуру предмета вивчення;
- робить припущення щодо способу розв’язання певної проблеми, добирає аргументи для його доведення;
- помічає красу в мовних явищах, явищах природи, мистецтві, вчинках і звершеннях людей;
- спроможний критично оцінювати власні вчинки.
L.5.3. Лексикологія. Фразеологія. Пряме і переносне значення. Образність мовлення
Учень/учениця:
- розуміє різницю між офіційним та неофіційним використанням мови, визначає пряме і переносне значення слів і фраз з використанням контекстних підказок;
- порівнює типи лексики за сферами вживання;
- розуміє та/або уточнює значення невідомих і багатозначних слів та фраз, виходячи з прочитання та змісту тексту, гнучко вибираючи з ряду можливих варіантів;
- узагальнює або конкретизує поняття і значення, добирає влучні слова і фрази, щоб досягнути потрібного ефекту;
- інтерпретує образну мову в контексті;
- розуміє та пояснює значення загальних ідіом, приказок та прислів'їв;
- використовує зв'язок між окремими словами (синонімами, антонімами), щоб краще розуміти кожне слово.
L.5.5.а Користування словами та фразами, засвоєними в результаті читання чи прослуховування.
Учень/учениця:
- знає та використовує точні відповідні загальні академічні та спеціальні визначення, які є базовими для конкретної теми, виконує певні навчальні дії на основі прослуховування чи читання.