Важливо навчитись у словосполученнях знаходити головні слова і ставити від них питання до залежних. У той же самий час те, яке слово в словосполученні є головним, може бути критерієм відбору. З таким завданням учень стикнеться цього разу. На екрані перед дитиною міститься дві робочі зони. Перша поки що порожня. У другій — різноманітні словосполучення, котрі розміщено в стовпчик. Над цією композицією міститься формулювання завдання, де вказується критерій відбору, актуальний для цього етапу. Наприклад, необхідно вибрати лише ті словосполучення, де головним словом є іменник. Тоді дитина аналізує кожне словосполучення в стовпчику по черзі, знаходячи там головне слово і, якщо воно означає предмет, явище або істоту і відповідає на питання «хто?» або «що?», то переміщує його до порожньої зони. Коли дитина знаходиться всі словосполучення, які підходять під названий критерій, то проходить на наступний етап завдання, де треба буде виконати аналогічний набір дій, але критерій відбору буде іншим, як і словосполучення. Ця вправа є досить простою, але заразом — і корисною. Справа в тому, що з її допомогою учень навчиться значно швидше визначати головне слово в словосполученні. Це вміння знадобиться в майбутньому. Наприклад, бачачи поєднання прикметника з іменником у називному відмінку, дитина миттєво зрозуміє, що головним словом є іменник. А от бачачи поєднання іменника в непрямому відмінку з дієсловом, дитина зрозуміє, що останнє є головним словом, а от іменник тут — залежне. Ця вправа допомагає звикнути до цього.