Застарілі слова належать до того шару лексики української мови, який наразі активно не використовується тому, що самі поняття, які ці слова називаються, вже рідко зустрічаються або ж виникли інші слова, що більш актуально передають те, що вони передавали раніше. Водночас є й неологізми – слова, які виникли відносно недавно та стали частиною лексичного запасу української мови кілька років тому, бо називають вони нові предмети, які недавно винайшли, або ж процеси, для яких лише нещодавно знайшли тлумачення або визначення. Хоча здається, що застарілі слова та неологізми є протилежні відносно одне одного, їх обʼєднує дещо – всі ці слова є незвичайними для дитини, іноді навіть складними для опрацювання. І у процесі виконання цього завдання учень навчиться базовим прийомам роботи з ними, а саме – навчиться їх відрізняти. На екрані перед учнем міститься новий для кожного етапу набір слів. Всі вони є частиною словникового запасу української мови, всі написані правильно, всі цілком можуть використовуватись у текстах, однак, деякі з них є неологізмами, а інші – застарілими словами. З обох боків від стовпчика цих слів є дві відповідно підписані робочі зони, поки що порожні. Завдання, яке ставиться перед дитиною, полягає у тому, щоб перемістити кожне слово до відповідної робочої зони. Опрацювати треба всі слова, щоб пройти на новий етап до нового їхнього набору. Для того, щоб правильно визначити місце слова у цій композиції, дитина має кожного разу вдаватись до лексичного аналізу, згадуючи, що це слово називає – щось, що використовувалось у минулому, або щось, що зʼявилось у житті людей недавно. Однак, рухаючись між етапами, дитина навчиться поступово впізнавати неологізми та застарілі слова з першого погляду, розпізнаючи специфічні їхні риси.