Граматика української мови являє собою досить цікаву, багатошарову й багатоелементну систему взаємодіючих елементів. Узгодження між іменником та прикметником за родом, числом і відмінком, час дії, на який вказує дієслово, відносини між словами, на які вказує сполучник — усе це є досить цікавою темою. Однак, слова використовуються насамперед для спілкування та вираження думок, ідей та почуттів, тож головним елементом будь-якого слова, що належить до самостійних частин мови, є його лексичне значення. У процесі виконання цього завдання дитина вчитиметься розприділяти слова, керуючись його значенням, сенсом, внутрішнім змістом. На екрані перед учнем міститься три робочі зони, які відповідно підписані. Під ними — набір різноманітних слів. Ці слова слід розприділити за цими робочими зонами відповідно до лексичного значення даних мовних одиниць. Цікаво, що фактично дитина розприділятиме слова за їхньою належністю до тої чи іншої частини мови, адже ці робочі зони так і підписано: ознаки, дії, предмети — так виглядають ці групи на одному з рівнів завдання. Це означає, що перенести до груп треба відповідно прикметники, дієслова та іменники. От тільки на інші ознаки, крім лексичного значення, звертати увагу не треба. Дитина аналізує кожне слово виключно з погляду того, який внутрішній зміст воно має, під яку з категорій підпадає та що означає. Коли школяр розприділяє всі слова по робочих зонах згідно з групами, то проходить на наступний етап, де зміняться як підписи робочих зон, так і лексичне значення опрацьованих слів. Описується лише загальне їхнє значення. Точний зміст слів не враховується. Ця вправа пропонує дитині сконцентрувати увагу на лексичному значенні слів, готуючи учня до виконання подібних вправ у майбутньому.