Вставні конструкції та звертання є абсолютно різними як за метою висловлювання, так і за внутрішнім значенням. Вставні слова використовуються для того, щоб виразити ставлення мовця, тобто автора речення, щодо того, про що він говорить. А звертання використовується для того, щоб звернути увагу того, кому це речення адресовано та назвати його. Втім, дещо їх обʼєднує: як звертання, так і вставні слова містяться ніби за рамками синтаксичної структури речення, адже вони не є ані частиною граматичної основи, ані другорядними членами; крім того, вони неодмінно виділяються пунктуаційно. На екрані перед школярем міститься зображення кількох речень, які розташовані в стовпчик. У кожному є певна конструкція, яка відокремлена від інших слів. Десь це звертання, десь — вставне слово, а десь — вставне словосполучення. Під реченнями є опис для кожного, й описи пронумеровано, а от номери речень міститься в хаотичній послідовності. Завдання, яке ставиться перед учнем, полягає в тому, щоб перемістити числа відповідно до описів. Наприклад, якщо першим має бути речення зі звертанням, то дитина аналізує кожне речення послідовно, після чого знаходить те, де є звертання та ставить перед ним цифру «1». Далі рухатися простіше: треба вибрати з двох речень, які залишились. Знайшовши відповідність для другого визначення, учень водночас знаходить і третє, однак, варто провести аналіз кожного, щоб зрозуміти, як ці конструкції відрізняються між собою. Ця вправа дасть дитині можливість навчитися дійсно ефективно працювати з цими словами.