Всі попередні завдання, які були присвячені темі вивчення діалогів, служили етапами підготовки до цієї вправи, адже вона підсумовує всі знання дитини, які стосуються діалогів, та переводить їх у практичну площину. У процесі виконання вправи учень тренуватиметься самостійно складати діалог. На екрані перед учнем міститься зображення робочого поля, поки що порожнього. У верхній частині міститься назва діалогу, яка визначає його тематичне спрямування. Школяр бачить також уривки майбутніх реплік, які знаходяться під робочою зоною. В майбутньому школяр навчиться самостійно вигадувати репліки, описуючи різні ситуації, тексти. Зараз учень вже має набір готових реплік, але працювати з ними буде не так вже й легко, адже вони подаються шматочками. Замість того, щоб просто скласти діалог з питань та відповідей, учень має розібратись з місцем для кожного рядка розмови. Дитина шукає перший рядок – той, де один персонаж вітається з іншим або починає розмову. Потім учень шукає другий, який може належати як цьому співрозмовнику, так й іншому, що залежить від конкретного випадку. Поступово дитина будує зображення розмови, аналізуючи всі варіанти послідовно. Потрібний шматочок репліки школяр має перемістити до робочої зони. Чим далі просунеться дитина, тим простіше їй буде, адже варіантів залишатиметься все менше й менше. Виконання завдання полегшується лише тим, що всі пунктуаційні знаки вже є там у готовому вигляді, тож учню простіше зрозуміти, кому які слова належать, але спочатку варіанти реплік та рядків для них розміщено у хаотичному порядку, тож дитині доведеться орієнтуватись виключно на тему розмови, принаймні, перші кроки.