Складаємо схему речення з прямою мовою

Речення з прямою мовою мають специфічну будову, повне розуміння якої можливе лише під час опрацювання схем таких синтаксичних конструкцій. Особливість схем у тому, що вони не повʼязані з внутрішнім змістом таких речень — ані ідея, ані тема, які піднімаються там, у схемі не відображаються. Натомість, єдине, що знаходить місце в схемі — це структура таких речень. Це дозволяє зосередитися на їхній побудові для більш успішного вивчення всі особливостей. У процесі виконання цього завдання дитина тренуватиметься складати схему речення з прямою мовою, користуючись спеціальними умовними засобами. На екрані міститься зображення такого речення. Під ним перебуває каркас майбутньої схеми, а ще нижче — елементи, які претендують на місце в ній. Ці елементи загалом схожі. Пряма мова та слова автора позначаються універсальними скороченнями, але вони відрізняються нюансами. Наприклад, особлива увага звертається на те, чи починаються слова автора з маленької літери, чи ні, який знак пунктуації міститься на кінці прямої мови тощо. Дитині може здатись, що все це — дрібниці оформлення, але важливість таких елементів не варто недооцінювати. Школяр аналізує речення та підбирає лише ті елементи схеми, які повністю відповідають структурі речення. Для цього дитина звертає увагу на ті частини схеми, які виражають відношення між прямою мовою та словами автора, наприклад, на те, чи стоїть перед словами автора тире. Якщо так, це означає, що вони містяться після прямої мови. А от якщо після них є двокрапка, то слова автора перші, а пряма мова міститься після них у реченні. Розібравшись із цими деталями, дитина підбирає ті варіанти, які правильно відображають речення на схемі, після чого переносить їх у каркас.