Слова використовуються не лише для того, щоб описати які предмети навколишнього світу або описати певні події, які відбулись або відбуваються в ньому. Не менш важливою роллю слів є те, що вони використовуються для передачі внутрішнього світу мовця, зокрема — його емоцій, почуттів та переживань. Якщо використовувати лексичний принцип диференціації мовних одиниць, такі слова, незалежно від того, до якої частини мови вони належать, становлять істотну частину об’єму лексичного запасу української мови. І в процесі виконання цього завдання дитина тренуватиметься працювати з такими словами. На екрані перед учнем міститься визначення певного почуття або емоції у їхньому загальному розумінні. Поруч, поза межами робочої зони з цим визначенням, міститься набір слів. Усі вони описують або називають ті чи інші почуття чи емоції. Школяр читає визначення, після чого знаходить те слово, яке підходить для нього найкраще. Усі ці слова досить різні, то визначити, яке описується в тексті, досить легко. Коли дитина вибирає потрібне слово, і воно зʼявляється на своєму місці у визначенні, починається наступний етап завдання, де треба буде опрацювати інше подібне визначення. Зміниться також і й набір слів для опрацювання. Хоча визначення в рамках одного етапу лише одне, для того, щоби вибрати для нього правильне слово, дитині доводиться пригадувати лексичне значення всіх слів, що знаходяться в опрацьованій групі, а це означає, що в рамках одного етапу школяр відразу стикається з кількома різними термінами. Дитина має розуміти, що означають ці слова не лише символічно, а і внутрішньо, тобто відчувати, для якого почуття використовується визначення «радість», а для якого — «смуток».