Дитина вже неодноразово стикалась із випадками словосполучень, де головним словом є іменник у називному відмінку, тоді як залежним є прикметник. Здебільшого між ними відбувається узгодження, коли залежне слово, котрим завжди є прикметник, набуває таких же самих граматичних категорій, як і іменник, узгоджуючись із ним за родом, числом та відмінком. Однак, якщо в обох слів є однакові властиві їй граматичні категорії, це означає, що таке словосполучення цілком може змінюватисяь за ними. Для іменника властивим є цілком певний конкретний рід для кожного слова, і більшість із них за родами не змінюються, на відміну від прикметників. А от за відмінками змінюються як іменники, так і прикметники, при чому дитина вже має досвід відмінювання обох цих видів слів. Цього разу учню пропонується виконати відмінювання з ними обома водночас. На екрані перед школярем міститься схема, де в стовпчик подаються всі відмінки, крім кличного, адже він властивий лише для іменників у формі звертання. У формі називного відмінка подається початкова форма словосполучення. Школяр аналізує поєднання іменника та прикметника (словосполучення різні на кожному етапі, але їхні елементи завжди належать до цих частин мови), після чого вписує відмінкові форми цих слів у порожні ділянки відповідно до кожного з відмінків. Для цього необхідно змінити форму обох слів таким чином, аби вони відповідали на питання відповідного відмінка, наприклад, початкова форма словосполучення «червона калина». Тоді в родовому відмінку воно виглядатиме як «червоної калини», а в давальному — «червоній калині». У місцевому відмінку вже надається прийменник для опрацювання. Коли школяр повністю провідміняє словосполучення, то пройде на новий етап завдання.