Фонетична транскрипція — це своєрідна «технічна схема» звуків, які входять до складу конкретного слова в тому чи іншому випадку. Букви більш-менш універсальні. Попри чергування, подвоєння та інші подібні явища, коли звукове мовлення прямо впливає на писемне, літери здебільшого передають звуки досить загальним чином. А от фонетична транскрипція робить це дуже конкретно, чітко та індивідуально для кожного слова. Тому розібратись у транскрипції не так уже і просто, особливо враховуючи кілька особливих символів, які передають ті чи інші специфічні звуки. У процесі виконання цього завдання дитина займеться цим — вибиратиме серед варіантів фонетичної транскрипції певного слова правильний. На екрані перед дитиною міститься нове для кожного етапу таке слово для опрацювання. Під ним — кілька варіантів його фонетичної транскрипції. Важливо, що «на око» визначити правильний не вийде. Букви не дадуть зрозуміти, які символи в транскрипціях більш точно передають звуковий ряд. Натомість дитина має прочитати це слово вголос, досить чітко та послідовно аналізуючи його звуки, розуміючи, як вони співвідносяться з кожним варіантом транскрипції, як впливають один на одного тощо. Коли з-поміж усіх варіантів дитина вибере правильну транскрипцію наданого слова, то пройде на новий етап завдання, де треба буде виконати аналогічний набір дій, але вже, звісно, з іншим словом. Отже, дитина познайомиться з випадками передачі звукового ряду досить цікавих слів, де відбуваються різні явища, як-то: наближення ненаголошеного голосного до іншого, подовження звуків, перетворення дзвінкого на глухий унаслідок специфічної позиції тощо. А це дасть корисний досвід для майбутньої роботи з транскрибуванням.