Пряма мова — це передане в реченні абсолютно без змін чуже мовлення. Фактично, мовець, умовний автор речення, використовує чужі слова, але дослівно, а не просто переказуючи їхній зміст. Оскільки використання чужих мовних конструкцій може істотно відрізнятися від власної форми речення, пряма мова оформлюється як ізольована структура всередині речення. Перед нею ставиться двокрапка, після її закінчення — тире, а сама пряма мова забирається в лапки. Лапки використовуються далеко не тільки у випадку вживання прямої мови. Також вони використовуються для назв, для того, щоб передати іронію тощо. Двокрапка й тире мають ще більш широкий спектр ситуацій вживання, тож просто визначити пряму мову за оформленням — не кращий варіант. Натомість значно важливіше навчитися розпізнавати випадки її використання в реченні, чому і присвячено це завдання. На екрані перед дитиною міститься зображення кількох речень. У кожному є щось, що змушує вважати, нібито там є пряма мова, однак, лише в одному вона дійсно є в наявності. Наприклад, десь дія відбувається від першої особи, десь вживаються слова в переносному значенні, у лапках. Однак, завдання, яке ставиться перед дитиною, полягає в тому, щоби серед усіх цих речень знайти те, де дійсно наводяться слова іншої людини дослівно у відокремленій структурі. Розпізнавши цей випадок, дитина має перевірити його пунктуаційне оформлення, аби краще зрозуміти всі тонкощі вживання прямої мови. Коли школяр виділить потрібне речення, то пройде на новий етап завдання, де треба буде виконати аналогічний набір дій уже з іншими виразами. Хоча загалом виконання цього завдання є досить простим, учню доводиться аналізувати велику кількість елементів, а крім того — працювати на смисловому рівні, що досить складно.