Приголосних більше, ніж голосних не лише в абетці та звуковому складі української мови. Їх також найчастіше більше й у кожному окремо взятому слові. Однак, без голосних неможлива милозвучність, а вона вкрай важлива для української мови, яка визнана однією з найгарніших у світі. Здебільшого голосні з приголосними в словах чергуються, а якщо і збігається кілька приголосних разом, то рідко більше двох. Однак, під час зміни форми слова до кореня або суфікса приєднується інше закінчення, змінюється морфемний склад загалом. І часто нова морфема починається на приголосний, тоді як попередня на такий же звук закінчується. Аби запобігти збігу приголосних, деякі слова в українській мові зазнають спрощення — «зайва» приголосна просто випадає зі слова. У процесі виконання цього завдання дитина познайомиться з такими випадками. На екрані перед учнем міститься зображення робочої зони, де міститься початкове слово. Під ним — питання, на яке відповідає нова його форма. Це може бути похідне слово, яке належить уже до іншої частини мови, або ж просто інший відмінок, число або час — це залежить від конкретного випадку. Для того, щоби дитина не заплуталась, початкове слово, а також питання, на яке має відповідати нова словоформа, виконані в різних кольорах. Дитина має змінити початкове слово так, щоби воно, маючи такий самий корінь, як і початковий варіант, відповідало на питання, написане нижче. Школяр знаходить відповідну словоформу або нове слово, після чого аналізує його з погляду буквеного складу. Учень має зрозуміти, чи відбувається в цьому випадку спрощення, чи випадає той чи інший приголосний. Відповівши ще й на це питання (адже завдання має два етапи виконання), дитина проходить на новий рівень вправи до іншого подібного випадку.