Правила милозвучності мають велику вагу у повсякденному спілкуванні, тож їхня актуальність виходить далеко за межі шкільної програми, адже від того, наскільки милозвучною є та чи інша фраза, залежить і те, наскільки правильно співрозмовник її зрозуміє, і враження від мовця загалом. Однак, використання цих правил не таке вже і просте, адже вони орієнтуються не стільки на формалізовані знання норм, скільки на власні відчуття того, який звук слід вжити в конкретному випадку. А відтак досить часто трапляються помилки, і завдяки цьому завданню дитина дізнається про такі випадки й навчиться більше не помилятись таким чином. На екрані перед учнем міститься кілька словосполучень, фраз та мовних конструкцій, де необхідно було використати правила милозвучності. Усі ці конструкції різні за значенням та роллю в спілкуванні, усі вони відрізняються й за складом звуків, які там є в наявності. Серед них є такі, де правила милозвучності було порушено. Завдання, яке ставиться перед дитиною, полягає в тому, щоби вибрати такі випадки та перенести їх до робочої зони поряд із набором словосполучень. Важливо розуміти, що серед усіх цих мовних конструкцій неправильних є відразу кілька, тож, вибравши один варіант, зупинятися рано. Учень, щоби зробити правильний вибір, має керуватися власним розумінням та відчуттям милозвучності, знаними правилами та логікою. Наприклад, якщо слово починається на «у», то використовувати такий самий прийменник перед цим словом — точно порушення правила милозвучності. Аналогічно треба оцінювати збіг приголосних тощо. Коли дитина перенесе до робочої зони всі вирази з помилкою, то пройде на новий етап завдання, де опрацювати треба буде інші подібні випадки.